Террі Гудкайнд - Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг

— Ніккі, ти і Кара — єдині справжні друзі, які в мене залишились. Ви допомогли мені в момент, коли я найбільше потребував допомоги. Я не можу дозволити собі розлучитися з перевіреними друзями в той самий час, коли необхідно з'ясувати, що ж відбувається. А коли я це з'ясую, мені знову буде потрібна допомога. Але навіть якщо це і не так, я хотів би, щоб ти була поруч, на випадок, якщо мені просто буде потрібна твоя підтримка. Звичайно, якщо ти сама захочеш цього. Я зовсім не примушую тебе, але мені б хотілося, щоб ти приєдналася до мене.

Ніккі посміхнулася. Це була особлива посмішка, в якій було все благородство жінки по імені Ніккі. Ця посмішка з'явилася у неї зовсім недавно, в той час, коли вона нарешті навчилася любити і цінувати життя.

Кара нетерпляче чекала по той бік щита, поки Рікка із залізною майданчики обережно зазирала в кімнату крізь червоне мерехтливе світло. Обидві вони разом обернулись, почувши кроки Річарда. Він зауважив мішки і ковдри, акуратно складені в купу по той бік дверей і, відшукавши свій мішок, запхав туди дві книги.

— Значить ми йдемо? — Запитала Кара.

Річард зав'язав мішок і закинув його на спину.

— Так, і думаю, нам не варто втрачати час.

Він підняв лук і сагайдак зі стрілами, всі інші теж почали розбирати свої речі.

Як виявилося, Кара, бажаючи щоб Ніккі була поруч з Річардом для допомоги і захисту, зібрала і речі чарівниці теж. Хотів би Річард знати, чим присутність Ніккі може захистити від тієї загрози, про яку попереджала Шота.

Він бачив, що Рікка теж зібрала свій мішок, і мало не запитав її що, на її думку, вона затіяла, Але й без того Річард знав, що вона скаже: вона — Морд-Сіт і її місце — поруч з ним. Довгий час його захищала тільки одна Кара, і тепер здавалося трохи дивним, що в його оточенні з'явилася ще одна Морд-Сіт.

— Всі готові? — Запитав він, і побачив, що все затягнули паски і застібнули пряжки.

Після того, як кожна жінка кивнула, Річард дав знак групі з похмурими обличчями відправлятися в дорогу. Він знав, що Кара буде слідувати за ним без питань, але не стане сліпо виконувати вказівки Ніккі або когось ще без вагомої причини, так що, припустив він, Кара напевно задала купу уточнюючих питань — що-що, а звичка ставити питання у Морд-Сіт не зникне ніколи — і, звичайно ж, з'ясувала, чому їм доводиться так терміново тікати.

На майданчику Річард вхопився руками за залізні поручні і вже почав підніматися по сходинках, але раптове відкриття привело його в замішання. Решта чекали, спостерігаючи за ним, бажаючи знати, чому він раптом зупинився.

Річард подивився в загадкові блакитні очі Ніккі.

— Вони не збиралися повністю довіритися тобі в цій справі.

— Про що ти? — Запитала Ніккі.

— Це для них занадто важливо. Вони не залишили б тебе одну виконувати їх інструкції. Вони допускають, що ти можеш втратити мужність або потерпіти невдачу і дозволити мені вислизнути.

Кара підійшла ближче.

— Тобто ви хочете сказати, що вони будуть стежити за вами?

— Ну, не те, щоб стежити, — сказав Річард. — Але готовий посперечатися, десь між цим місцем і виходом з Замку вони влаштували засідку, на випадок якщо я вислизну від Ніккі і спробую втекти. Якщо ми наткнемося на них не очікуючи цього — може виявитися занадто пізно.

— Лорд Рал, — сказала Рікка, — Ми з Карою не дозволимо нікому нашкодити вам.

Річард підняв брову.

— Сподіваюся до цього не дійде. Ті троє думають що мені необхідна допомога. Вони не збираються заподіювати мені шкода, ну, принаймні, навмисно. Я не хочу, щоб ви з ними влаштували битву.

— Але якщо вони застануть нас зненацька використавши свою магію проти вас, ви не можете чекати, що ми їм це дозволимо.

Річард на мить зустрів її пильний погляд.

— Як я вже сказав, я не хочу, щоб дійшло до цього.

— Лорд Рал, — тихо сказала Кара, — я просто не можу дозволити нікому з них створити з вами таке, навіть якщо вони вважають, що це принесе вам користь. Ви не зможете вибратися з ситуації, подібної цій. Якщо вони атакують вас, їх потрібно зупинити, і крапка. Якщо дозволити їм домогтися успіху, ви вже ніколи не будете колишнім. Ви більше не будете тим лордом Ралом, якого ми знаємо, тим, хто ви є.

Кара нахилилася трохи ближче і зміряла його поглядом, тим характерним поглядом Морд-Сіт, який завжди змушував його покриватися потом.

— Якщо вони нападуть на вас і у них буде шанс на успіх тільки тому що ви боїтеся їм нашкодити, то коли вони закінчать, ви більше не згадаєте ту жінку, Келен. Ви цього домагаєтеся?