Террі Гудкайнд - Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг

— Якщо ти скористаєшся магією — будь-якою — Гонча Крові дізнається про це. Добре, що вона випадково вибирає способи нападу, це може дати тобі можливість вислизнути, і атака не спрацює. Але вона може і домогтися успіху. Тому ти не можеш дозволити собі розслаблятися ні на мить.

— Ти це вже казала.

— Казала. Але мені здається, ти не до кінця зрозумів все значення моїх слів. Тобі необхідно усвідомити, що будь-яке використання магії відкриває Звіру твоє місцезнаходження.

— Як я сказав, ти вже попереджала мене про це.

— Це означає будь-яке використання дару. — Коли він подивився на неї з нерозуміючим видом, вона нетерпляче постукала його пальцем по лобі. — Думай.

Він все ще не розумів, і вона сказала.

— Це включає і дар пророцтва.

— Пророцтва? Що ти маєш на увазі?

— Пророцтва створюють чарівники, які мають особливий дар. Звичайна людина, читаючи пророцтво, бачить тільки слова. Навіть Сестри Світла, хранительки пророцтв, ніколи не бачили пророцтво в його справжньому вигляді. Ти — бойовий чародій, цей дар означає наявність різних прихованих здібностей. І частиною цього дару є те, що ти можеш мимоволі висловити пророцтво, щоб самому окреслити своє призначення. Розумієш — ти легко можеш випадково використати дар.

А для звіра неважливо, як ти ним скористаєшся: призвеш магію меча, зцілиш когось або удариш блискавкою — це не важливо; в будь-якому випадку ти відкриєш себе звірові. Всі твої дії для гончої Крові означають одне і те ж — точну вказівку на місце, де ти знаходишся. Неважливо, який обсяг застосування магії, для Звіра важливий сам факт застосування дару.

Річард глянув недовірливо.

— Ти хочеш сказати, що якщо я оздоровлю когось або просто витягну меча з піхов, це тут же призведе до мене Звіра?

— Так. І при цьому, ти точно вкажеш йому, де знаходишся. Звір — істота, що об'єднує в собі обидві сторони магії, тільки частково належить цьому світу. Для нього не існує перешкод, так само, як не існує відстаней або часу. Однак він не втомлюється, не лінується, не злиться, не буває нетерплячим.

Я зовсім не хочу сказати, що Звір негайно почне діяти, тільки-но ти використовуєш дар. Як я вже говорила, його дії неможливо передбачити, тому не обов'язково використання магії викличе негайні наслідки у вигляді нападу. Це всього лише збільшить вірогідність його приходу. Але ніхто не може точно сказати, коли і в яому вигляді він нападе в дійсності.

— Чудово, — бурмотів Річард, крокуючи туди-сюди.

— А як можна вбити цього Звіра? — Запитала Кара.

— Звір — не жива істота. — Пояснила Шота. — Вбивати гончих Крові, — це все одно, що намагатися вбити валун, що летить на тебе, або битися з дощем, щоб перешкодити йому намочити тебе.

Судячи з вигляду, Кара була засмучена так само, як і Річард.

— Але повинно ж бути щось, чого вона боїться.

— Страх — почуття, притаманне тільки живим істотам.

— Але може бути щось, чого вона не любить.

Шота насупилася.

— Не любить?

— Ну, вогонь, вода, світло… Щось, чого вона буде уникати.

— Сьогодні вона може уникати води, а завтра може спробувати стягнути його в болото, щоб втопити. Вона легко переміщається крізь наш світ, і ніщо не може надати на неї великого впливу.

— А хто міг придумати таке створіння? — Запитав Річард.

— Думаю, Джеган знайшов цю ідею в стародавніх книгах, що описують зброю часів Великої війни. Він багато років збирає і вивчає стародавні книги. Але, підозрюю, до древньої ідеї він додав свої власні. Він мріє перемогти тебе. Я знаю, що він використовував самих сильних серед Сестер, щоб створити Звіра.

— Судячи з того, що вони використовували Магію Збитку разом з магією, відібраною у чарівників, вони цілком могли використовувати людей з даром в якості складових частин Звіра, відбираючи в них душі, розриваючи їх на складові частини, щоб потім об'єднати в це неймовірне створіння. Це — зброя, що перевершує все, з чим ми стикалися досі, і Джеган — той, хто наказав її створити. Його необхідно зупинити, поки він не придумав що-небудь ще більш жахливе.

— Не можу не погодитися, — пробурмотів Річард.

— Але ти не зможеш зупинити його, якщо не припиниш ганятися за примарами, — сказала Шота.

Річард завмер на місці і дивився на неї.

— Шота, ти не могла наговорити мені всього цього, не пояснивши, як можеш мені допомогти.

— Ти прийшов до мене і почав задавати питання. Я не шукала і не кликала тебе. І потім, я вже допомогла тобі. Я розповіла все, що знаю. Можливо, ця інформація допоможе тобі прожити на кілька днів більше.