Сергій Недоруб: Пісочний Годинник

з автоматом за спиною він гострозоро вдивлявся в будь-який підозрілий кущ або камінь у пошуках будь-якої з вісімдесяти відомих йому ознак аномалій.
Слідом йшов Марк, хлопець літ двадцяти-тридцяти. Більш точно Бергамот сказати не міг, хоча звичайно він вгадував вік
людини по багатьох зовнішніх параметрах. Зрозуміти характер стажера і його внутрішню суть він також не спромігся через що відчував прикрий осад. У Марка всі показники були настільки суперечливі, що це збивало з пантелику. Трохи хлоп'яче обличчя
було затьмарено суворими складками чоловіка у віці, ясний погляд часто переходив в безжальний, добра усмішка раз у раз змінялася щільно стислими губами і зціпленими зубами, а в очах спалахував небачений раніше вогонь.
Напевно багато болю в душі у хлопця, з якою він постійно бореться. Рухи варіювалися від плавних до різких без видимих на те причин. Здавалося, Марк бачить більше, ніж Бергамот, хоча це було просто неможливо. Проте, з обов'язками
«природного стажера» він справлявся відмінно: локалізував цілих три аномалії раніше Бергамота, одну з яких — без застосування детектора, за допомогою болтів. Болти він кидав теж дивно, неначебто чітким рухом, але трохи
не в ту сторону, хоча це був не промах, а свідоме націлювання. Звичайно, результатів це не змінювало але викликало у Бергамота сумніви і навіть легку тривогу.
Третім у групі рухався Горіх. Це був молодий і непоганий сталкер, простий двадцятирічний сільський хлопчина, який вже пройшов
з Бергамотом тест на «природного». Бергамот сильно підозрював, що Горіх накинув собі пару-трійку років. Зараз молодий сталкер виконував обов'язки «бойового стажера», і відчайдушно прагнув справитися з ними якнайкраще, оскільки
хотів після ходки прилучитися до якого-небудь з кланів. Горіх прагнув уникати самотності. Бергамот це схвалював: хлопець
поважаючий клан і старших, далеко піде, якщо буде у всьому старатися. Горіх і старався, як міг, сповіщаючи Бергамота про
кожний рух на горизонті, вдивляючись туди крізь приціл «калаша», хоча це не було зовсім обов'язково. Бергамот, у свою чергу
не відсмикував його, оскільки бадьорі рапорти Горіха трохи знімали напругу, викликану присутністю Марка.
Четвертим і останнім членом команди, замикаючим, йшов Пластун. Вічно похмурий, він рідко спілкувався з іншими і лише бурчав
щось невиразне на всі питання. За винятком, звичайно, питань Бергамота. Накази він виконував оперативно але з видимим небажанням. Пластун, якому було років сорок, вже більше року ходив по Зоні одинаком, промишляючи на життя дешевими
артефактами, поки остаточно не набриднув бадьорому торговцю Сидоровичу своїм смутком після чого Сидорович поставив умову: пройди всі стадії навчання у Бергамота, тоді буду з тобою справу мати. Пластун побував
з Бергамотом на двох ходках, мало не найкоротших за всю кар'єру у провідника, в ході яких ткнув пальцем на деякі з постійних аномалій, про які знав наперед, і убив двох собак спільно з іншим сталкером,
який йшов тоді замикаючим. Бергамот поскрипів зубами, але тест прийняв. Зараз Пластун нудним поглядом оглядав околиці Зони, тримаючи руку на кобурі з пістолетом Фора-12. Бергамот не думав про
Пластуна, знаючи, що це остання з ним спільна ходка. Крім того, місцевість була безпечною і він цілком довіряв Горіху і власному «калашу» за спиною.
«Калаш» Бергамота мав унікальну особливість: його деталі розташовувалися дзеркально. Це трапилося, коли Бергамот під час
однієї з одиночних вилазок потрапив в сутечку, в ході якої автомат виявився безнадійно зіпсованим. Після того як провідник викинув його в найближчу, покриту бурим мохом болотяну калюжу, пролунав незрозумілий ляск, і автомат пружиною
викинуло назад. Він був абсолютно новий, але дзеркально відображений. Бергамот присвиснув, уважно перевірив його всією наявною електронікою і, переконавшися в безпеці зброї, узяв до рук, зарядив і зробив декілька
пострілів. «Калаш» працював просто чудово. По дорозі назад він кілька разів врятував своєму власнику життя. Звикнувши до лівобічного затвора, Бергамот прив'язався до своєї оновленої зброї, яка, як виявилося, перестала заклинювати
і ламатися взагалі. Благо, конструкція як і раніше дозволяла користуватися звичайними обоймами. Сидорович пропонував за нього величезні гроші, але Бергамот відмовився. Принести торговцю другий автомат, оброблений тим
же способом, було б дурістю — унікальні речі тим і добрі, що їх на масове виробництво не поставиш.
Читать дальше