Сергій Недоруб: Пісочний Годинник

тільки після першої рани від кігтів чорнобильського собаки, першого опіку від Пекучого Пуху першої кулі в живіт від причаївшогося в кущах мародера. Але не всі вижили, щоб це оцінити. А з тих, хто вибрався живим, далеко
не всі усвідомили, що нічого трагічного, у принципі, і не трапилося, і що світ не жорстокий, в будь-якому разі не більш жорстокий, ніж ти сам, просто всі навкруги тебе мають бажання, схожі з твоїми, і з цим потрібно рахуватися, так
чи інакше.
Для людських мешканців Зони — сталкерів — її особливості є плюсом, а не мінусом.
Сталкер — явище, за великим рахунком, асоціальне. Він не може або не хоче пристосовуватися до Системи. Причини на те у
кожного свої. Одного Система образила, за іншим влаштувала полювання. Третій є її каральним інструментом але про це нікому знати не слід. Систему ніхто окремо не винаходив, вона з'явилася стихійно, за масовим бажанням створити
видимість порядку, встановити загальний договір, в якому кожний в щось вірить і платить за це свою ціну і де все суворо по пунктах регламентується. Зона — це ділянка планети, де подібного договору немає, а людина кинута на призволяще. Тут майже ні у кого немає минулого, і не тому що існує відповідне негласне правило, просто той кого повністю влаштовує життя на Великій Землі, в Зону не піде.
Саме головне в Зоні — вміти вчасно змиритися з будь-якою ситуацією. Не безвольно підкорятися, а прийняти за факт її появу,
і далі діяти за обставинами. Тільки такі сталкери живуть відносно довго оскільки тривалість їх життя залежить від безлічі додаткових якостей: вміння бути непомітним, здатність прораховувати свої
дії, відмінно володіти тілом і духом, і багато що інше. Якщо ж сталкер наважувався стати лідером групи не говорячи вже про клан, то мінімальні вимоги і зовсім переходили в розряд надможливостей. Лідер сталкерів повинен щодня ухвалювати
рішення, кожного з яких достатньо, щоб звичайна людина спилася, повісилася або збожеволіла. Він повинен вміти в потрібний момент пожертвувати одним і врятувати іншого, щоб в новій ситуації зіткнутися з проблемою точно
такого ж вибору. Йому доводиться добивати пораненого друга і залишати життя ворогу, якщо на те є причини, які йому самому
можливо, точно незрозумілі. Лідеру часто доводиться набирати команду незалежних по своїй натурі людей, щоб нав'язати їм свої
правила, а наступного дня встановити нові. Нарешті, лідер не обговорює ні з ким значення всього що відбувається хоча його самого це питання хвилює більше, ніж інших.
Ось чому лідерами в Зоні стають абсолютно не ті люди, які вважаються ними в цивілізованому світі. В Зоні не мають значення
фізична краса, зростання, привабливість, харизма, широкі обіцянки і всі ті чинники на які легко клюють дівчатка з сусіднього під'їзду, стоячі нижче по службовим сходам працівники і народні виборці. Стати
лідером в Зоні не зміг ще жоден накачаний блондин з квадратним підборіддям, жоден прапорщик звиклий кричати на молодиків, жоден ватажок скінхедів — всі їх дуті методи дії, такі ефективні в містах і селах, грунтуються
на боязні натовпу і окремо взятої людини втратити віру в щось дуже цінне. У сталкерів подібні індивіди швидко опам'ятовувалися за допомогою важкого кулака, вчасно спущеного на потрібне місце, або
ж просто не поверталися після чергового рейду в глиб Зони.
Але певного складу розуму для очолюючої ролі було все ж таки недостатньо. Лідерами ставали досвідчені сталкери, що користуються
пошаною і довірою, які могли і погоджувалися своїми навиками компенсувати слабкі місця більшості. На плечах лідерів було більше обов'язків, ніж у будь-якого з їх підопічних. Це означає, що під час рейдів на мародерів на
чолі групи йшли талановиті стратеги, в марш-кидках до різних ділянок Зони головними були провідники. Слово ведучого було законом для всіх у групі, незалежно від їх здібностей. Не було ніякої ієрархії — тільки один, що віддає
накази, і всі інші, неухильно їх виконуючі.
Одним з таких лідерів став Бергамот.
Це був огрядний чоловік, віком за п'ятдесят, що відрізнявся обширними знаннями про Зону, зрозуміло, в тих межах, в яких
Зона піддавалася вивченню. Він не відрізнявся особливими талантами виживання у нього не було підвищеної чутливості до аномалій. Влучна стрільба теж не була його сильною стороною. Сам сталкер ніколи
на це і не претендував. Та все ж Бергамот користувався пошаною за відповідальне відношення до справи і наявність власної, досить нехитрої філософії. Бергамот вірив, що Зона не може сама
Читать дальше