Роджер Желязни - Лицар Відображень

— Чудово, — оголосила Ясра.

— Дякую вам. — Він підвівся, обійшов навколо столу й сам наповнив її келих, не скориставшись фокусом з левітацією. Я помітив, що, роблячи це, пальцями лівої руки він легенько погладив її оголене плече. Потім він трохи хлюпнув і в мій келих — немов раптом пригадавши і про мене, — повернувся на своє місце і всівся.

— Так, чудово, — зауважив я, винахідливо продовжуючи розглядати внутрішню поверхню свого раптово спорожнілого темного келиха.

З самого початку я щось відчував, щось підозрював — тепер я знав це. Наша прогулянка по Відображеннях була просто найефектнішою з цілого ряду дрібних, раптових перевірок, які я іноді влаштовував Джулії, сподіваючись застати її зненацька, сподіваючись переконатися, що вона… хто? Ну, можливо, чаклунка. Отже?

Відсунувши свій прилад в сторону, я потер очі. Я довго приховував це від самого себе, але зараз воно було зовсім поруч.

— Щось сталося, Мерлін? — Почулося питання Ясри.

— Ні. Я просто зрозумів, що трохи втомився, — сказав я.

— Все відмінно.

Чаклунка. Не просто потенційна чаклунка. Зараз я зрозумів, що глибоко ховав у собі страх того, що за замахами на моє життя кожного тридцятого квітня стояла вона — а я придушував в собі це і продовжував любити її. Чому? Чи тому, що знав, але мені було все одно? Чи тому, що вона була моя Німью? Чи тому, що ніжно любив свого можливого вбивцю і ховав від самого себе докази? Чи тому, що не просто був нерозумно закоханий, але мене постійно переслідували наполегливі прохання померти, вони сміялися наді мною, і тепер в будь-який момент мені, можливо, доведеться до останнього протистояти їм?

— Зі мною все буде о'кей, — сказав я. — Правда, нічого.

Чи означало це, що, як мовиться, я сам собі злий ворог? Сподіваюся, що ні. Часу вилікуватися у мене і справді не було — не тоді, коли життя моє залежить від стількох зовнішніх факторів…

— Про що ти задумався? — Мило запитала Ясра.

— Як і ваші жарти, — відповів я, — думки мої безцінні. Доведеться мені плескати вам в долоні. У той час я не тільки нічого про це не знав, але навіть не здогадався зіставити кілька фактів. Ти це хотіла почути?

— Так, — сказала вона.

— Радий, що настав момент, коли справи у вас пішли не так, як потрібно, — додав я.

Вона зітхнула, кивнула і надпила вина.

— Так, прийшов такий момент, — визнала Ясра. — Я абсолютно не чекала, що в такій простій грі доведеться дати задній хід. Важко повірити, що в Світі стільки іронії.

— Якщо тобі потрібне моє схвалення, доведеться висловитися трохи ясніше, — сказав я.

— Знаю. У відомому сенсі мені дуже неприємно міняти той смутно спантеличений вираз обличчя, який ти цього разу начепив, щоб порадіти моєму незавидному положенню. Тим не менш, можна знайти ще дещо, що, повернувшись іншою стороною, засмутить тебе ще більше.

— Сьогодні виграв, завтра програв, — сказав я. — Готовий тримати парі, дещо з тих самих пір ще ставить тебе в глухий кут.

— Наприклад? — Запитала вона.

— Наприклад, чому жодна з спроб вбити мене тридцятого квітня не вдалася.

— Я вважаю, Рінальдо влаштовував саботаж і застерігав тебе.

— Неправильно.

— Тоді що ж?

— Ті'га. Її примусили захищати мене. Може, ти пам'ятаєш її — в ті дні вона мешкала в тілі Гейл Лампрен.

— Гейл? Дівчисько Рінальдо? Мій син зустрічався з демоном?

— Ну-ну, не треба бути упередженим. На першому курсі він викидав номери і почистіше.

Вона ненадовго задумалася, потім повільно кивнула.

— Тут ти правий, — визнала вона. — Про Гейл я забула. А ти так і не дізнався, чому це все відбувалося — не рахуючи того, в чому тоді в Амбері зізналася тобі ця тварюка?

— Так і не дізнався, — сказав я.

— У такому світлі весь той період виглядає ще більш дивно, — задумливо промовила вона, — особливо тому, що наші шляхи знову перетнулися… Цікаво…

— Що?

— Вона там перебувала, щоб захищати тебе або щоб заважати мені? Твій охоронець… або моє прокляття?

— Важко сказати, результат-то один і той же.

— Але вона явно стала тинятися біля тебе зовсім недавно — а це говорить на користь останнього.

— Звичайно, якщо тільки вона не знає щось, що невідомо нам, — сказав я.

— Наприклад?

— Наприклад, що між нами можливий новий конфлікт.

Вона посміхнулася.

— Тобі слід було піти вчитися на юриста, — сказала вона. — Ти такий же хитрий і нещирий, як твоя амберська рідня. Хоча я можу, не покрививши душею, сказати, що нічого з того, що входило в мої плани, не можна було б витлумачити таким чином.