Роджер Желязни - Знак Єдинорога

Я натягнув поводи. Решта порівнялися зі мною. Рендом праворуч, Ганелон ліворуч. Ми мовчки розглядали Лабіринт. Темна, неправильної форми пляма стерла частина узору прямо під нами, від його зовнішнього краю до центру.

— Знаєш, що, — нарешті, промовив Рендом, — це виглядає так, ніби хтось зрізав верхівку Колвіра на рівні темниць.

— Точно, — зронив я.

— Тоді, якщо існує подібність, приблизно тут знаходиться наш власний Лабіринт.

— Точно, — повторив я.

— А ця пляма йде з півдня, як і Чорна Дорога.

Я повільно кивнув, все зрозумівши, і здогадка перетворилася на упевненість. — Що все це означає? — Запитав Рендом. — Все здається відповідаючим реальному положенню справ, але в іншому я нічого не розумію. Навіщо нас притягли сюди і показали цю штуку?

— Це не відповідає реальному положенню справ. Це і є реальне положення, — ствердно промовив я.

— Коли ми були на Відображенні Земля, — повернувся до мене Ганелон, — там, де ти провів стільки років, я чув вірш про дві дороги, які розбігаються в лісі. Він закінчується так:

Я тоді подумав про твої слова, Корвін: «Всі дороги ведуть у Амбер». Тоді я довго розмірковував про те, як змінює світ вибір, який ми робимо, незважаючи на те, що для твого вибору результат здається неминучим.

— Ти знаєш? Ти все зрозумів? — Здивувався я.

Він кивнув і показав униз:

— Там справжній Амбер, так?

— Так, — відповів я. — Справжній!