Сергій Залевський - Технолог

– Колега – почав розмову Федір, нагадайте мені тему своєї дисертації, щось я забув, тиждень видався непростим.

– Охоче колега – відповів Інокентій – «Мокрі і частково зволожені картони. Теоретичні основи стрибкоподібного приросту об'ємів виробництв Російських паперово-картоних комбінатів».

– Та тема відмінна, думаю докторська вже у вас в кишені.

– Я в цьому теж абсолютно упевнений, подумайте колега, як мокрий картон підірве ринок! Це буде бомба світового масштабу, прорив російського товару на світові ринки. Мінімальні витрати води на виході дають майже подвоєний об'єм картону. Про перспективи з папером я взагалі мовчу. Мої опоненти задушаться власними краватками, ха ха.

– А який об'єм вашої дисертації, дозвольте поцікавитися, колега?

– Все як годиться: сто аркушів формату А4 теоретичних викладень і обґрунтувань, чотири аркуша формату А1 з діаграмами і графіками.

– Кхе, просто заздрю вам білою заздрістю. Ось мені б схожу тему підібрати для моєї дисертації. Не хотілося б від вас відставати, колега.

– Ось так з літу і не підкажу, дайте подумати, м-м-м, а як вам таке: «Використання вторинних горючих газів стихійних і офіційних сміттєвих звалищ РФ для обігріву асфальтового покриття доріг Заполяр'я і Приполяр’я»

– Так, непогано, я обдумаю цю тему.

– Колега, по-моєму, юшка готова, давайте діставайте нашу рідну з пісочку і розливайте.

– Перший тост за майбутнього доктора наук!

– Понеслася…

Поглинув за півгодини юшку, горілочку і усю закусь, Інокентій і Федір стали розважати себе анектодами і історіями з життя. Поряд з потріскуючим вогнищем, розслаблені алкоголем, ситі і задоволені вони непомітно для себе задрімали…

… Дро перебував в підведеному стані – рейд на цю видалену дику планету виявився просто вище за всякі очікування – якість і кількість набраного матеріалу перевершила усі найсміливіші сподівання. І хоча в інформації від мертвого пілота і була фраза про несподівано високі показники КІ тубільців, повірив він в це тільки зараз, коли діагност по черзі видавав дані про спіймані зразки. В основному, аборигенів ловили групами, намагаючись вибирати місця чимдалі від великих населених пунктів.

– Майже всі вище 120, ось тільки останній спійманий сильно здивував Дро: з КІ 188 і КЗ 2,8, він чомусь спав на вершині однієї місцевої гори, сидячи на каменях. Що він тут робить? – дивувався капітан, може це гірський житель? Чи він вигнанець з клану, вимушений поневірятися в глухих місцях? А як він тут живиться, де його будинок? Багато схожих питань турбувало Дро – йому, що прожив усе своє життя в пустотних спорудах і зорельотах було цікаво, що занесло дикого так високо від місцевої цивілізації.

– Ну, скоро він з ним поговорить, цьому аборигенові повезло – з такими показниками Дро йому запропонує посаду інженера на своїй збагачувальній фабриці. Псувати такий прекрасний мозок рабським імплантом безглуздо.

Пробудження не радувало Макса – тіло затекло і майже не реагувало на сигнали мозку, чомусь було дуже холодно, сухість і печія у роті доповнювали картину.

– Знову снилися зірки і зорельоти – подумав Макс і подумки вилаяв себе за те, що заснув на вершині гори. Так можна було серйозно замерзнути по дурості, що мабуть і сталося – буде мені наука на майбутнє – гори не прощають легковажного до них відношення. З цією думкою він спробував розплющити очі.

– Шшайсе!!! Я напевно ще сплю – на Альпи зовсім не схоже – приміщення в сірих тонах, тверда основа, швидше схожа на полку, згори теж полиця, судячи з того, що з неї звисає чиясь синюшна рука, слабке незрозуміле тремтіння полиці, на якій він лежав. І що найжахливіше і не зрозуміліше – я голий і на шиї якесь металеве кільце – такий удар мозок був не в змозі перенести, і свідомість відключилася, оберігаючи Макса від істерики.

Друга спроба пробудження нічого не змінила в навколишньому оточенні, хіба що пропала із зору рука згори, навкруги чулися слабкі стогони і схлипи. Загальний стан був набагато кращий, тіло відгукувалося на сигнали з мозку, тільки відзначалась відсутність одягу – тепліше Максу не стало. Та і сама її відсутність нервувала хлопця, доставляючи сильний дискомфорт. Я тут не один – зробив висновок хлопець, трохи заспокоївшись, і почув кроки.

Той, що увійшов відразу сильно не сподобався йому – сіра особа з яскраво-білими очима, великий м'ясистий ніс псували цілком звичне людське обличчя. Але головним в незнайомцеві був його погляд – він дивився на хлопця як на порожнє місце, байдуже-оцінююче. У іншому, між тим, нічим особливим від звичайної людини не відрізняючись. Оцінивши одяг того типа хлопець здивувався і посмутнів. Це був явно не земний високотехнологічний виріб! Незважаючи на високий рівень життя і технологій Німеччини, про щось подібне там могли тільки мріяти ще довго.