Сергій Залевський - Технолог

Він усвідомлював, що тут тупіє, а якщо додати місцеве населення, постійно перебуваюче в стані перманентного алкогольного трансу, то бажання врятувати свої мозки і пошукати кращої долі, росло з кожним роком. І прийшло тверде рішення шукати роботу за кордоном. Націлившись на контракт в Німеччині, Максим додавав немало сил і засобів для досягнення своєї мети. І ось у віці 34 років йому запропонували контракт на одному з комбінатів Рура.

На першому етапі його нового місця проживання і роботи було підтвердження диплому і кваліфікації, випробувальний термін – усе це злегка напружувало, оскільки у свої роки він вважав себе кваліфікованим фахівцем у своїй справі. Але нові працедавці ставили такі стартові умови, а враховуючи досить доброзичливе відношення до себе, він це переніс філософськи. Робота поступово увійшла до спокійного ритму, життя в нових умовах поступово налагоджувалося.

Проблеми з житлом і особистим транспортом вирішилися досить швидко, що навіть злегка здивувало Макса. З'явився вільний час, який він ділив між невеликими дозами фізичних навантажень в найближчому фітнес-центрі, і читанням на дозвіллі літератури фантастичної тематики на німецькій і російській мовах. Що таке файлообмінник і торент він добре знав. Німецькою мовою – швидше, для розвитку і закріплення грамотної мови, на російській – швидше, за звичкою.

Кожну п'ятницю після роботи разом з колегами він відвідував найближчі питні заклади, віддаючи данину традиційному німецькому комплекту: пиво і смажені ковбаски. Походи в найближчий фітнес-клуб були противагою ковбаскам і пиву – Макс намагався підтримувати свою фігуру в належній формі. Читаючи літературу з російськомовних сайтів, Макс наштовхнувся на тему по грі «Eve-online».

Цікаво, що німці таку літературу не писали – тільки жителі колишнього СРСР. Мабуть менталітет і склад розуму різний. Але сама ідея Співдружності, нейромережі, зоряні подорожі і дуже оригінальна система отримання спеціальностей йому сподобалася. Він навіть хотів би провести ще одне життя в такому технологічному суспільстві. Можливість іншого життя або «реінкарнації» запала йому в душу і він сподівався на друге життя після смерті.

Альпи він полюбив після корпоративного виїзду фахівців комбінату на одних з вихідних. Як не дивно, але монотона робота ногами вгору по схилах йому сподобалася. Слухаючи прискорений ритм свого серця, відчуваючи як наливаються важкістю ноги, Макс зрозумів, що цей вид відпочинку для нього. Згодом він часто виїжджав в австрійські Альпи на суботу-неділю, кожного разу намагаючись підніматися по новому маршруту. Сьогодні він намагався піднятися на вершину, яку минулого разу не здолав – дихання не вистачило. Але цього разу він дійде! Відпочивши трохи на Сонці, він рушив в дорогу.

– І все-таки я зміг – посміхнувшись Сонцю, сказав сам собі, тепер законний відпочинок, перекус, але спочатку себе позначитися – і з цими словами дістав з бічної кишені рюкзака маленький прапорець з емблемою фірми, де працював. Увіткнувши його неподалік в землю, мандрівник став готувати нехитрий обід – ковбаски обов'язково, а ось пиво в горах ні-ні. Неквапом пережовуючи і відновлюючи сили для спуску, турист дивився, як коливається на вітрі прапорець – його він запозичив в рекламному відділі комбінату. Ні, можна було купити щось оригінальне в якій-небудь крамничці, але видимий вплив місцевих вже давав про себе знати – Макс тупо заощадив пару євро на дрібниці, німці все-таки економний і раціональний народ.

Вирішивши перед зворотним спуском трохи відпочити, він примостився на найближчий теплий валун, яке нагрівало Сонце, притулився до сусіднього каменю і підставив лице сонячним променям. Так його і розморило…

Інокентій і Федір були колегами по роботі, часто разом випивали після напруженого трудового дня, їздили на рибалку, там теж випивали. Хоча друзями один одного не вважали. Працювали обоє в сибірській філії всеросійського НДІ по системах утилізації і обробки вторинної сировини, зірок з наукового небосхилу не хапали, спокійно і розмірено просиджували штани, проїдаючи бюджетні гроші. Обоє вважали себе інтелектуалами, частиною російської еліти суспільства, часто дискутуючи на цю тему за склянкою традиційної горілочки. Федір поки що обмірковував тему своєї майбутньої докторської дисертації, він доки був к.т.н., а ось Інокентій через два дні повинен був захищати свою докторську.

У черговий виїзд на рибалку вирішили завчасно відмітити майбутнє звання в неформальній, звичній вже обстановці на природі. Наловивши після ранішньої зорі рибки на юшку, колеги-учені стали готуватися до обіду. Юшка бадьоро кипіла в казанку, поширюючи аромат і провокуючи щедре слиновиділення у рибалок, в прибережному пісочку охолоджувалася і чекала своєї години звична ємність зі «Столичною». Нарізавши цибулі, ковбаски, сирка і батон, приятелі вирішили трохи перекурити перед офіційною частиною.