Сергій Залевський - Технолог

Розподіливши між собою сектори обстрілу, усі зайнялися просадженням щита, а коли до зони дії своїх «Гроссів» увійшов носій, справа пішла веселіше – двадцять хвилин щільного вогню і чверть боєзапасу «Гроссів» – і щит лопнув, чим відразу скористалися КВП, атакуючи гнізда турелей ПКО і маршеві двигуни призу. Коли всі вдосталь постріляли, настала завершальна фаза операції – абордаж. Вирішено було відразу послати усіх п’ятдесят абордажників – по-перше, усі хотіли розім'ятися після довгого неробства, по-друге – трофеї усіх цікавили. Крім того Дро побоювався наявності на такому великому кораблі найманців, яких часто наймали капітани великих транспортів для захисту вантажу безпосередньо на борту.

Палуба трофея. Півгодини з початку абордажу.

– Капітан, а що це було взагалі? Вони не лише захисних дроїдів не задіяли, вони і в нас майже не стріляли. Кинулися на нас з цими копирсалками врукопашну, хоч скафи додумалися одягнути. Червоні божевільні обличчя, очі, що горять – острах якійсь! А ці крики «Ща ми вас усіх порвемо як тузік грілку» – повна дикість якась.

– Так, чув я про цих тубільців, повністю здурілий народ. Це дія їх національного напою «вадяря». Вони його приймають з дитинства в малих дозах. Ця штука в певних кількостях, знімає у розумного усі бар'єри, напій дозволений до застосування в усій Співдружності, одна з нечисленних статей їх експорту. Але ось у них від постійного застосування напевно з'являються пост-ефекти, що діють на мозок як розчинник. А тут мабуть прийняли ударну дозу і зовсім мозки відключилися – ти правий, он навіть про дроїдів забули, кинулися на нас врукопашну. А то боюся, нам би припало тут добре. До речі, ці копирсалки у них називаються «саперна лопатка».

– А ось я читав в Глобомережі, що ШМ їх виробництва теж охолоджується цією рідиною, навіть деякі стверджують, що при активації ШМ тестує склад суміші охолодження, і якщо це не вадяра, відмовляється приймати коди доступу до повної заміни рідини.

– Так, дивні вони якісь, хоча як рукопашники показали себе відмінно. Ну все закінчуємо пусті розмови і приступаємо до сортування трофеїв – тут роботи на пару днів.

Процес перевантаження і сортування здобичі тривав більше трьох днів За цей час трюм і палуби носія були повністю забиті трофеями – попередні їх власники ними охоче поділилися. Знайшлися досить цінні речі, так наприклад, капітан неадекватних невдах поділився скафом «Аван-5к» – командирський варіант відрізнявся модулем зв'язку, що дозволяв усіх бійців підрозділу включати в єдину тактичну мережу, направляючи і координуючи їх дії і пересування. Плазмовий пістолет «Зоран-18у» був чисто офіцерською зброєю виробництва конгломерату Хаман – як він опинився серед цих мандрівників, було загадкою. Такий пістолет міг зробити вісімнадцять пострілів з інтервалом близько одної секунди або десять посилених поодиноких з інтервалом дві секунди, який гарантовано пробивав важкий скаф без активного екрану.

Такі ж були знайдені у колишніх офіцерів призу, усі мали прив'язку до користувача, але ця проблема вирішувалася штатним зброярем швидко. Скафи офіцерів особливо не вражали – поширені Коритські «Ковор-4е» могли бути укомплектовані користувачем силовим екраном третього і четвертого поколінь за умови доукомплектації навісним реактором будь-якого виробника. Нечисленний екіпаж (все ж побоювання Дро про найманців не виправдалися) поділився простенькими скафами третього покоління «Збур-3» і «Техо-3» – останні були зняті з місцевих техніків. Нічим особливим вони не відрізнялися, усі виробництва директорату, підключення щитів в них не передбачалося виробником.

Місцевий інженер здивував усіх трохи, коли пішов в рукопашну атаку з плазмовим різаком а не з лопаткою – все-таки цей мабуть був не фанат вадяри. і мозки ще тверезо оцінювали ситуацію. Все-таки працював цей тип із складним устаткуванням, що вимагає пильної уваги. Особисті каюти і речі були віддані на огляд абордажникам, окрім каюти капітана – її оглядав сам Дро, різні дрібниці в руках і кишенях не враховувалbся – законні трофеї команди. Сейф капітанової каюти особливо не вражав: декілька чипів на пред'явника на загальну суму двісті вісімдесят тисяч кредів, пару зовнішніх сховищ, декілька кристалів баз знань – от і все, чим поділився мертвий капітан транспортника. Ну не рахувати ж в трофеї пляшку елітного напою рушиків «Пушонка» – її капітан віддав пілотам розвідників як заохочення, пробувати на собі такий ексклюзив Дро не наважився.