Юн Ха Лі - Хитрість ворона

— Це, — тихо сказала вона. Вона знала, що було потрібно зробити, хоч це було нелегко.

Їй була потрібна допомога сервітора. По крайній мірі, проблема полягала в замініні пружини, і вона знала, що потрібно було зробити. Мабуть, була якась причина, що вона так довго відкладала цей ремонт, але вона не могла згадати, яка. Неважливо. Вона могла виправити це зараз.

До того часу, коли вони закінчили роботу, її руки продовжували тремтіти, але Хорт відчула, що пронизливий холод всередині відступив, і вона могла мислити більш чітко.

Черіс отримала жахливий головний біль після того, як вона і Брезан побачили останні повідомлення про бунти, повстання, випалені міста та розсіяні рої. Девенай Рагат підняв армію на якійсь планеті. Вона сподівалася, що він напише їй листа про те, як це робити, оскільки у неї було відчуття, що це стане життєво важливою інформацією. Попри всі військові чесноти Джедао він завжди лише командував своїми арміями; йому ніколи не доводилося створювати їх з нуля.

Вона планувала заповзти у ліжко і дивитись у темряву, але один з сервіторів, птахоформа, перехопив її на шляху до її апартаментів. Він запропонував їй знеболюючі засоби, додавши, що вона повинна була прийняти їх раніше.

— Ви маєте рацію, — сказала Черіс, важко зітхаючи. — Я забуваю про це — регентанти не можуть відчувати головний біль. Я забуваю іноді, що я жива істота.

"Ви повинні побачити генерала", сказав сервітор, що означало Хорт. Вона знала, що це дуже сподобається Хорт.

Черіс відвідала Хорт одного разу після того, як її перевели до медичного центру. Хорт спала. Черіс не хотіла будити її, не тоді, коли вона виглядала так, ніби перетворюється на тінь. Тоді запитала,

— Чи вона прокинулася?

— Так.

— Я піду за тобою, — сказала Черіс. За сприяння сервітора вони пройшли шлях до медичного центру, який відзначався картинами яструбів, переплетених зміями.

Медики глянули на Черіс тільки побіжно. Один з них попередив її, що пацієнта не можна втомлювати. Вона пообіцяла бути обережною. Наскільки поганим став стан Хорт? Брезан сказав, що він кілька разів намагався сказати Хорт, що їй більше не потрібна Вірай Тала, але Хорт не відповідала. Звичайно, Брезан був найгіршою людиною, щоб висловити цей аргумент.

Черіс не була готовою до столів з викрутками та різних за розмірами інструментів та дивних металевих котушок і пляшок мастила. І не була готова до сидіння Хорт, її обличчя було забрудненим, але очі сяяли, як вранці.

— Генерал..? — вражено сказала Черіс.

— Я не знаю, як ви хочете, щоб вас називали, — сказала Хорт. Її голос був ламким.

— Я Айвен Черіс, і я те, що залишилося від Джедао, — сказала вона, — і я з самого початку брехала тобі.

Хорт легко засміялася.

— Тоді це була не зовсім брехня, чи не так? — Вона обвернула щось навколо її руки. Черіс не могла сказати, що це було, поки Хорт ще тримала пальці навколо нього.

— Не повністю, — сказала Черіс. — Я пам'ятаю, хто такий Джедао. Чотириста років його життя. Іноді важко не потонути в його спогадах. Але, на відміну від вас, я мала вибір. Ви жалієте про те, що опинилися тут?

— Інколи мені важко думати, — сказала Хорт. — Але я зробила би це ще раз. Все. — Вона прибрала свою руку, показуючи Черіс античний годинник, строгий у своїй конструкції. — Це для вас, — сказала вона. — І я ще не закінчила. У мене є ще один артефакт для відновлення.

— Йому кілька століть, — сказала Черіс. — Хіба ти не хочеш зберегти його собі?

— Вам теж кілька століть, — сказала Хорт. Вона посміхалася. Це робило її очі молодими. Вона поклала годинник на найближчий стіл. — Три гральних дошки разом, чи не так? Джедао бореться з Хафн. Але це не був справжній бій. Гекзархи вважали, що Джедао використав Хафн, щоб почати бунт проти них, війну громадської думки. Але це теж була не справжня боротьба. Реальний бій був з ВК, що, мабуть, було вашим наміром з самого початку. Ось і все. Це спрацювало. Гекзархи мертві, крім Шуоса, і ви виграли війну.

Черіс подумала про ім'я, яке їй дали б, якби релігійний календар Мвеніна не був пригнічений гекзархатом. Батько Хорт не перетворився би на паперових лебедів. Не відбулося би катування її батьків та геноциду її народу, бунтів, не було би цифр втрат, написаних на блідому попелі. Сервери не мовчали би сотні років. Не було би наказу знищити вогнем дітей Ланістерів. Її рій не був би розстріляний каріонними бомбами біля фортеці Розкиданих Голок.

Це була лише частина звірств, здійснених гекзархатом протягом її життя. І люди не переставали бути людьми, коли мали вибір.