Генерал сер Річард Ширрефф - Війна з Росією

— Ну що, старпоме, — запитав капітан. — Як справи?

Буш сів на запропонований йому стілець і дістав свій записник.

— Про все в деталях я доповім вам на сьогоднішньому засіданні оперативної групи, сер, коли командири бойових частин теж будуть доповідати. Завантаження зброї, матеріально-технічне забезпечення і робота морських інженерів ідуть зараз за планом. Було б значно краще, якби інженерній службі вдалося вирішити проблеми з протиракетною системою «Феленкс». Але найбільший камінь спотикання — це літаки...

— Продовжуйте, — мовив капітан.

— Сер, — Буш глибоко зітхнув, — вам не сподобається те, що зараз скажу, але я мушу це зробити.

Уперше в своєму житті він так різко говорив із командиром. Тому, маючи неабиякі шанси стати капітаном фрегата, Буш зараз знижував їх до перспективи командувати рибальським баркасом.

— Хочу вам заявити, сер, що відправити наш авіаносець на війну з росіянами без літаків — цієї найважливішої частини його оборонної системи — значить, добровільно нарватися на неприємності.

Буш був моряком аж до самої кості, а все ж таки уважно стежив і за програмою розвитку винищувачів-бомбардувальників F-35B «Блискавка II». Тому він знав і про перевитрату коштів, і про проблеми з програмним і технічним забезпеченням, через що і відтермінували введення літаків у експлуатацію.

— Послухайте мене, старпоме, — Нарборо пригладив своє волосся. — Я вже казав сьогодні вранці, що нам дали вказівку стати флагманом для маневрової групи. Наше завдання в балтійському регіоні — це перебувати в береговій зоні і демонструвати рішучість та готовність британського уряду й НАТО протистояти росіянам. І, найголовніше, — зупинити їх, не дозволивши «російському ведмедю» зробити щось іще. Наше командування чудово розуміє, що балтійські країни у Москви під самим боком і тому мало що можна зробити для їхнього захисту. Але ми здатні зупинити росіян і не дати їм рушити далі. Так, у нас немає винищувачів-бомбардувальників, але і наша велика група вертольотів спільно з морськими піхотинцями — це теж не купка туристів. А взагалі, будьмо відвертими, ніхто нам не наказував починати фактичну війну з Росією.

Буш знав, що коли і далі ставатиме дибки, то це вже буде порушенням субординації. Його непокоїло поставлене перед ним завдання — і він висловив це. Тож тепер мав перед собою два шляхи: або залишити все як є і змиритися з тим усім, або звільнитися на знак протесту. Причому другий варіант за умов можливої війни міг бути прирівняний до боягузтва.

Однак він вирішив випробувати ще одну тактику. Дев’ятнадцять фрегатів та есмінців залишилося в Королівському флоті після останніх скорочень, але Буш знав: якщо вони посилять бойову охорону корабля, то шанси на успішне виконання завдання значно зростуть. Принаймні покращиться та жалюгідна ситуація, в якій вони зараз перебували. Їм треба отримати хоча б кілька охоронних кораблів для забезпечення протичовнової і протиповітряної оборони «Королеви Єлизавети». Бо ж одні кораблі були в довгостроковому ремонті, інші — в плановому, якісь — в доках для техобслуговування або взагалі — у віддалених частинах світу, і якби навіть мчали сюди повним ходом, то все одно не встигли б до виходу групи в море. Коли Королівський флот мав достатньо кораблів, він умів чудово справлятися з такими неприємними і несподіваними завданнями. Але сьогодні він був навіть не невеликим, а «виснаженим». Це слово полюбляють вживати політикани, коли намагаються видати погане за хороше. І найважливіше — вони нічим не запаслися на чорний день.

— Сер, ви задоволені складом нашої групи? — запитав Джеймс у Нарборо.

Капітан примружив очі.

— Що ви маєте на увазі, старпоме? — вимагав він пояснень неприємним гугнявим голосом. — У нас буде десантний корабель «Оплот» із королівськими морськими командос на борту. Я сподівався і на другий такий — «Альбіон», але... Ви ж знаєте, як це буває. Після останнього скорочення ми не можемо отримати їх одночасно. Щодо бойової охорони, то штаб флоту пообіцяв два кораблі типу 45: «Сміливий» і «Безстрашний». Це найбільш боєздатні есмінці з тих, що ми спускали на воду, та ще й мають кращу в світі систему протиповітряної оборони. Нашим протичовновим захистом стане субмарина-мисливець «Кмітливий» — він теж найефективніший серед свого типу кораблів. Стосовно кораблів протичовнового супроводу, то ними будуть два судна типу 23: «Кент» і «Ланкастер». Отже, разом із двома кораблями допоміжного флоту, я вважаю, ми будемо досить сильною групою.