Генерал сер Річард Ширрефф - Війна з Росією

Мак-Кінлі раптом усвідомив, що зараз на його очах вершиться історія. Німеччина, впродовж тривалого часу найбільш мирна держава серед усіх країн-членів НАТО, сьогодні санкціонує використання військової сили. Як і більшість його колег зі старшого офіцерського складу, Мак-Кінлі дуже поважав професіоналізм німецьких командирів і штабних офіцерів та високу якість їхньої військової техніки. Але після постійних відмов Німеччини від будь-яких колективних військових дій він було зневірився в цій країні. Однак тепер ситуація змінилась. На схід знову вирушать танки з чорними хрестами. Та цього разу в ім’я свободи, а не заради окупації.

— Це саме те, що ми хотіли почути, — шепнув Мак-Кінлі адміралу Говарду, який сидів поряд із ним. Потім він написав записку і передав її німецькому раднику, командиру німецького військово-морського флоту Вольфгангу Кречмеру, одному з трьох військових радників, які нещодавно обійняли свої посади та контролювали величезний спектр питань заступника Верховного головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі.

Кречмер прочитав записку, кивнув і вийшов з кімнати, щоб зателефонувати начальникам штабів оборони Німеччини та Великої Британії.

Мак-Кінлі слухав, як більшість послів підтверджують прихильність своїх країн і погоджуються взяти участь у бойових діях, що знадобляться для визволення балтійських країн. Лише Угорщина та Греція продовжували відмовчуватися, не обіцяючи підтримки, але й не відмовляючись від неї, що також було доволі важливо. На цій піднесеній ноті генеральний секретар узяв заключне слово й підбив підсумки зустрічі.

— Шановні посли країн-членів НАТО, я вітаю вас з ухвалою цього, безумовно, правильного рішення. Я радий, що ми підтримали згоду на вживання всіх необхідних заходів для звільнення країн Балтії. Якщо ми все зробимо правильно, а в мене немає жодних причин вважати інакше, то майбутнє Альянсу буде в безпеці. У мене не виникало сумнівів, що країни приймуть цей виклик. Тепер питання в тому, яких саме заходів ми можемо вжити. Давайте в цьому питанні довіримося військовим керівникам НАТО... Пане Верховний головнокомандувачу, вам слово.

— Дякую, пане Генеральний секретарю, — відповів Говард. — Всі присутні мали змогу ознайомитись із загальними положеннями, які ми надіслали кожному з вас під грифом «цілком таємно». Не буду повторювати, про що там ідеться, оскільки вкрай важливо дотримуватися безпеки операції... І ми не можемо обговорювати це на відкритому форумі Північноатлантичної ради. По-перше, пропоную, щоб спочатку заступник Верховного головнокомандувача окреслив загальні вимоги до формування ударних сил для кращого розуміння усіма присутніми масштабу проблеми. По-друге, я рекомендую влаштувати надсекретний інструктаж для ваших військових представників. Я хочу, щоб усі чітко зрозуміли, яких саме заходів ми плануємо вжити. І, що найголовніше, мені потрібне ваше схвалення, щоб приступити до детального планування операції.

— Ми всі добре розуміємо, що секретність украй важлива, — погодився Костілек. — Чи можу я вважати, що Рада схвалила пропозицію про те, щоб військове керівництво НАТО приступило до розробки операції, з планом якої ви мали змогу самостійно ознайомитися перед початком цього засідання?

Він зробив паузу, але відповіддю йому була тиша.

— Бачу, що схвалила, — продовжив Костілек. — Отже, я хочу надати слово заступнику Верховного головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі для обговорення порядку формування ударної групи.

Мак-Кінлі окинув поглядом присутніх за столом. На відміну від попередньої зустрічі Північноатлантичної ради, зараз присутніх переповнювало відчуття цілеспрямованості та рішучості, чого ще ніколи не спостерігалося на засіданнях НАТО. У такий скрутний час цей союз, найуспішніший за всю світову історію, знайшов у собі сили та відвагу, щоб дати відсіч агресору.

— Шановні пані та панове, я не буду вдаватися у подробиці. Досить сказати, що я налагоджу співпрацю із кожною з ваших країн, щоб обговорити детальні умови формування ударної групи для операції, про яку говорив генеральний секретар. Дозвольте мені додати лише одне: операція, яку ми плануємо, потребує таких сил, яких НАТО ще ніколи не збирало з часів холодної війни. Якщо ваші країни не підтримають цей план своєю активною участю, то операція провалиться. Я не сумніваюсь, що Альянс спроможний на все, варто тільки йому цього справді захотіти. Як щойно зауважив Генеральний секретар, у НАТО є мільйони озброєних чоловіків і жінок, і цього більше ніж достатньо, щоб протистояти будь-яким силам, що їх Росія може кинути в бій. Мої колеги просто зараз обговорюють із кожною країною-членом НАТО її конкретну участь у підготовці та здійсненні цієї операції. Я прошу вас доповісти своїм урядам, що НАТО зможе досягти успіху в звільненні країн Балтії тільки в тому разі, якщо всі держави-члени НАТО одностайно підтримають цю операцію всіма необхідними для цього силами та засобами.