Анджей Сапковский - Відьмак. Хрещення вогнем

— Стефан Скеллен, — повільно промовила Іда Емен, — був також і в нас, де мав трохи більше щастя. Розмовляв з Філавандрелем і Ванадайном.

— І подібно до того, як Ваттьє мене, випитував їх про Вільгефорца, Йеннефер, Ріенса й Кагіра Мавр Диффрина еп Келлаха?

— Між іншим. Ти здивуєшся, але найбільше він цікавився оригінальною версією пророцтва Ітлінне Еґлі еп Евініен, особливо фрагментом, що говорить про Ен Ген Іхер, Старшу Кров. Цікавили його також Тор Лара, Вежа Чайки, й легендарний портал, що колись поєднував Вежу Чайки із Тор Зіреель, Вежою Ластівки. Як же воно типово для людей, Енідо. Розраховувати на те, що на перший кивок ми висвітлимо їм загадки й таємниці, які ми й самі намагаємося розв’язати сотні років.

Франческа підняла руки й глянула на персні.

— Цікаво, — сказала, — чи Філіппа знає про дивні інтереси Скеллена та Ваттьє? І Емгира вар Емрейса, якому обидва вони служать?

— Було б ризиковано закладатися, що не знає, — Іда Емен швидко глянула на королеву, — і затаїти на нараді у Монтекальво те, що знаємо ми, як від Філіппи, так і від усієї ложі. Це кинуло б на нас не дуже добре світло… А ми ж, усе таки, бажаємо, щоб ложа існувала. Хочемо, аби нам, ельфійським магічкам, довіряли й не підозрювали у подвійній грі.

— Справа у тому, що ми ведемо подвійну гру, Ідо. Й трошки граємо із вогнем. З Білим Полум’ям Нільфгарду…

— Вогонь палить, — Іда Емен підвела на королеву подовжені різким макіяжем очі, — але й очищує. Треба крізь нього пройти. Треба прийняти ризики, Енідо. Та ложа повинна виникнути, повинна почати діяти. У повному складі. Дванадцять чародійок, і серед них та єдина, про яку говорить пророцтво. Навіть якщо це гра, поставимо на довіру.

— А якщо це провокація?

— Ти краще за мене знаєш осіб, ангажованих у справу.

Еніда ан Гленна замислилася.

— Шеала де Танкарвіль, — сказала нарешті, — то потайлива самітниця, не має вона жодних зв’язків. Трісс Мерігольд і Кейра Мец мали, але тепер обидві вони емігрантки, король Фольтест вигнав з Темерії усіх чародіїв. Маргариту Ло-Антіль цікавить лише її школа, нічого окрім. Вочевидь, зараз оці троє під сильним впливом Філіппи, а Філіппа — то загадка. Сабріна Ґлевіссіг не відмовиться від політичного впливу, який вона має у Кедвені, але й не зрадить ложу. Занадто приваблює її влада, яку ложа дає.

— А ота Ассіре вар Анагід? І та друга нільфгардка, із якою ми познайомимося у Монтекальво?

— Я мало про них знаю, — легенько посміхнулася Франческа. — Але як тільки я їх побачу, то буду знати більше. Як тільки побачу, у що і яким чином вони вдягнені.

Іда Емен змружила підмальовані повіки, але стрималася від запитання.

— Залишається нефритова статуетка, — сказала через хвильку. — Все ще непевна й загадкова фігурка з нефриту, згадку про яку також можна віднайти у «Ithlinnespeath». Вважаю, уже час, аби дати їй висловитися. І дати їй зрозуміти, що її чекає. Допомогти тобі із декомпресією?

— Ні. Зроблю це сама. Знаєш, як реагують на розпаковування. Чим менше буде свідків, тим менше постраждає її самолюбство.

Франческа Фіндабайр іще раз перевірила, чи усе подвір’я щільно ізольоване від решти палацу охоронним полем, що заслоняло картинку та тлумило звуки. Вона запалила три чорні свічки, всаджені у свічники із увігнутими дзеркальними рефлекторами. Свічники стояли у місцях, визначених коловим малюнком мозаїчної підлоги, що зображував вісім знаків Вікка, ельфійського Зодіаку, на символах, які позначували Беллетейн, Ламмас і Йуле. Всередині зодіакального кола мозаїка витворювала коло друге, менше, всіяне магічними символами: воно оточувало пентаграму. На трьох символах меншого кола Франческа встановила невеличкі залізні триноги, а на них обережно розмістила три кристали. Шліф споду кристалів відповідав формі закінчення триноги, через що укладення їх природним чином мусило виявитися точним, але Франческа все одно кілька разів усе перевірила. Воліла не ризикувати із помилкою.

Неподалік шумів фонтан, вода бризкала з мармурового глечика, який тримала мармурова наяда, чотирма струменями спадала до чаші, колихала листя латаття, між яким нишпорили золоті рибки.

Франческа відкрила шкатулку, вийняла з неї маленьку, виконану з нефриту, слизьку на дотик фігурку, поставила її точнісінько усередині пентаграми. Відступила, ще раз заглянула до грімуару, що лежав на столику, глибоко вдихнула, підняла руки й промовила закляття.

Свічки миттєво запалали яскравіше, грані кристалів зблиснули й послали в усі боки смуги світла. Смуги ті зосередилися на фігурці, яка відразу змінила колір — із зеленої стала золотою, а за мить — прозорою. Повітря затремтіло від магічної енергії, що била в захисні екрани. Одна зі свічок вистрелила іскрами, по підлозі затанцювали тіні, мозаїка почала жити, змінюючи форми. Франческа не опускала рук, не переривала інвокації.