Джеймс Дешнер - Бігун у Лабіринті

Томас навіть і не думав жартувати. Він щиро не розумів, чому його вчинок викликав такий рейвах.

— Ось моя рекомендація, — мовив Ньют. — Ти порушив кляте Правило Номер Один, тому вирушаєш на добу в Буцегарню. Це твоє покарання. Я також рекомендую обрати Томаса бігуном, зі вступом рішення в силу відразу по закінченню засідання. Вважаю, ніч, проведена тобою в Лабіринті, варта декількох тижнів випробувань. Ти, що називається, довів професійну придатність. А що ж до посади наглядача — забудь, — Ньют розвернувся до Мінхо. — У цьому я з Галлі згоден — безглузда ідея.

Хоча Томас у глибині душі й розумів, що Ньют має рацію, останнє зауваження його все-таки зачепило. Хлопець подивився на Мінхо, чекаючи реакції.

Той, здається, зовсім не здивувався відмові. Та він так само наполягав на своєму:

— Чому? Я можу ручатися, що серед нас він найкращий. А найкращі стають наглядачами.

— Давай так, — сказав Ньют. — Дамо Томасу місяць, щоб хлопець показав, який він у справі. Провести заміну завжди встигнемо.

Мінхо стенув плечима:

— Лацно.

Томас полегшено зітхнув. Бажання стати бігуном — дивовижне для нього самого, враховуючи, щó йому довелося пережити в Лабіринті, — нікуди не поділося, але раптово стати наглядачем — це вже занадто.

— Отже, — Ньют обвів поглядом кімнату. — Ми вислухали кілька рекомендацій, тепер кожен може висловитися з…

— Та годі, — перебив Казан. — Відразу голосуймо, і по всьому. Особисто я голосую за твою пропозицію.

— І я, — відгукнувся Мінхо.

Схвальні вигуки почулися і з інших місць, вселяючи в Томаса надію і переповняючи його гордістю. Тільки Вінстон заявив категоричне «ні».

— Твій голос нічого не вирішує, — сказав йому Ньют, — але все-таки поясни, чому ти так опираєшся?

Вінстон пильно подивився на Томаса, потім повернувся до Ньюта.

— Загалом я не проти, але ми не можемо цілком нехтувати тим, що сказав Галлі. У його словах є сенс. Я впевнений, що він не вигадує. Ви й самі чудово знаєте, що тільки-но в нас з’явився Томас, все пішло шкереберть.

— А й правда, — сказав Ньют. — Кожен з нас як слід усе обміркує, а потім, як знудимося, скличемо нові Збори й обговоримо справи. Лацно?

Вінстон кивнув.

На саму думку, що його знову ігнорують, Томас невдоволено застогнав.

— Як мені подобається, коли ви ото так про мене говорите, наче мене взагалі тут немає!

— Послухай-но, Томмі, — промовив Ньют. — Ми щойно обрали тебе бігуном, чорт забирай. Тож облиш скиглити і забирайся звідси. Тобі ще багато чого доведеться навчитися у Мінхо.

Тільки тепер Томас усвідомив, що саме сталося: він тепер справжній бігун і невдовзі вирушить досліджувати Лабіринт. Попри хвилювання, хлопець затремтів од захоплення; чомусь він був певен, що ліміт приготованих йому нещасть вичерпаний і більше вночі в Лабіринті вони не застрягнуть.

— А що з покаранням?

— Завтра, — відповів Ньют. — Потому як відсидиш у Буцегарні від підйому і до заходу.

«Один день, — подумав Томас. — Могло бути й гірше».

Нарешті збори закінчилися, і всі — за винятком Ньюта і Мінхо — поквапилися покинути приміщення. Ньют продовжував сидіти, щось там шкрябаючи у блокноті.

— Добре все минулося, — пробурмотів він.

Мінхо підійшов до Томаса і жартівливо штовхнув його кулаком у плече.

— А все цей шлапак винен.

Томас штовхнув його у відповідь.

— Наглядачем, кажеш? Правда хотів призначити мене наглядачем? Та ти ще більший псих, ніж Галлі!

Мінхо вдавано насупився.

— А що, спрацювало! Замахнувся на нездійсненне, зате отримав те, чого хотів. Віддячиш потім.

Лише тепер Томас зрозумів хитрий задум Мінхо і розплився в задоволеній усмішці.

І тут у двері постукали. Томас, обернувшись, побачив Чака. Той сиротою стояв на порозі з таким виглядом, ніби за ним щойно гнався грівер. Від усмішки Томаса не залишилося і сліду.

— Що сталося? — Ньют підвівся зі стільця. В його тоні було щось таке, від чого Томас захвилювався ще дужче.

— Мене медчуки послали… — Чак зніяковіло дивився в підлогу.

— Навіщо?

— Альбі б’ється в якомусь нападі, геть з котушок злетів — каже, йому треба з деким поговорити.

Ньют попрямував до дверей, але Чак підніс руку, зупиняючи його:

— Е-е… Не з тобою.

— Що ти маєш на увазі?

Чак указав на Томаса.

— Просить, щоб привели його.

Вдруге за сьогодні у Томаса від подиву мову відібрало.

— То ходімо, — сказав Ньют і схопив Томаса за руку. — Без мене ти не підеш.