Джеймс Дешнер - Бігун у Лабіринті

Мінхо знову підвівся і вказав на Томаса.

— Вже за кілька днів після появи в Глейді хлопець вибігає в Лабіринт, щоб урятувати двох людей, яких він ледве знає. Весь цей дрист про порушення правил — повне безглуздя. Йому навіть правил офіційно не оголосили! Але на той час від багатьох людей він встиг довідатися, яким небезпечним є Лабіринт. А надто вже поночі. Незважаючи на це, він вискочив за Браму перед самісіньким її зачиненням, і все тільки заради того, щоб допомогти двом хлопцям, які цієї допомоги потребували.

Мінхо глибоко зітхнув; що довше він говорив, то твердішим ставав його голос.

— Але це тільки початок. Він бачив, що я кинув Альбі напризволяще, — а ж я ветеран, в мене знання і досвід. Здавалося б, Томас не повинен був ставити під сумнів мої рішення. Але він поставив! Подумайте про те, ціною яких фізичних і моральних зусиль йому вдалося підвісити Альбі на мурі, підтягуючи вгору дюйм по дюйму. Це щось неймовірне! Просто божевілля якесь!

Але й це ще не все. Коли ми почули наближення гріверів, я сказав Томасу, що треба розділитися, і втік, побігши спеціальними маршрутами, які ми колись відпрацювали на випадок погоні. А він не обдзюрив від страху штани, а самотужки взяв ситуацію під контроль та всупереч усім законам фізики і земного тяжіння примудрився підвісити Альбі на мурі, а потім ще відвернув на себе увагу почвар, вирвався від однієї з них, знайшов…

— Ми все зрозуміли, — устряв Галлі. — Томмі у нас — шлапак-щасливець.

Розлючений Мінхо обернувся до Галлі.

— Стули пельку, гниль нікчемна! Нічого ти не зрозумів! За два роки я такого не бачив! І перш ніж верзти дурниці…

Мінхо замовк, потер очі й у розпачі застогнав. Дивлячись на нього, Томас зловив себе на думці, що слухав бігуна з широко роззявленим ротом. Він уже заплутався у власних почуттях: зараз у ньому змішалися і вдячність Мінхо за те, що той перед усіма захищав його, і нерозуміння агресії Галлі що себе, і страх почути суворий вирок.

— Галлі, — промовив Мінхо вже спокійніше, — ти просто боягуз, ти ніколи не хотів стати бігуном і жодного разу не намагався взяти участь у тренуваннях. Ти не маєш права розводитися про речі, в яких не тямиш. Тож помовч.

Галлі гнівно схопився з місця.

— Ще одне слово — і я скручу тобі в’язи! Просто тут, на очах у всіх! — бризнув він слиною.

Мінхо розсміявся, а потім узяв Галлі розчепіреною п’ятірнею за щоки і щосили штовхнув. Томас аж підскочив, дивлячись, як грубіян повалився на стілець і, зламавши його, розпластався на долівці. Не встиг Галлі підвестися, як Мінхо миттєво підскочив до нього й ударом ноги в спину знову відкинув на підлогу.

Томас приголомшено опустився на стілець.

— Ніколи більше мені не погрожуй, Галлі, — засичав, вишкірившись, Мінхо. — А тепер навіть говорити до мене не здумай. Ніколи. В іншому разі, присягаюся, це я тобі скручу в’язи, а потім переламаю ще й руки і ноги.

Ньют з Вінстоном посхоплювалися з місць і заходились відтягувати Мінхо від Галлі. Розпатланий і буряковий від злості, той тим часом підвівся — втім, піти в контрнаступ він не наважився, а лише стояв, важко дихаючи і намагаючись спопелити кривдника поглядом.

Аж нарешті Галлі невпевнено позадкував до виходу, обводячи наглядачів злісним поглядом. І Томас подумав, що такий погляд, сповнений ненависті, можна побачити тільки у людини, що збирається вчинити вбивство.

Наблизившись до дверей, Галлі завів руку за спину, намацуючи клямку.

— Усе тепер не так, — сказав він, плюнувши на підлогу. — Це варто було тобі цього робити, Мінхо. Ти припустився величезної помилки, — його божевільний погляд переповз на Ньюта. — Я знаю, ти мене ненавидиш і завжди ненавидів. Тебе слід було б відіслати у Вигнання за твою цілковиту нездатність керувати цим гуртом. Ти жалюгідний, але і решта присутніх тут не кращі. Все зміниться. Я вам обіцяю.

У Томаса впало серце. Невже може бути щось ще гірше за те, що вже було?

Галлі ривком розчахнув двері й вийшов у коридор, та не встигли наглядачі отямитися, як він просунув голову в двері.

— А ти, — він злобно глипнув на Томаса, — зелепуш , який себе клятим богом уявив, не забувай, що я тебе бачив! Я бачив тебе під час Переміни! І те, що вирішать наглядачі, не має ніякого значення.

Він зробив паузу, обвівши поглядом кожного в кімнаті. А коли його злобний погляд знову впав на Томаса, він сказав останнє:

— Хай для чого ти тут опинився, та життям присягаюся, що зупиню тебе. І вб’ю, якщо доведеться.