Владимир Кучмук - Програмування на мові Довіря

Однак директор АНБ дозволив собі перебити його.

— Є одне невеличке питання щодо висунутої пропозиції, — він зробив невеличку паузу. — Адже фактично ми будемо офіційно шукати іноземних громадян, яких ми транспортували з їхньої країни з використанням екстремальних засобів… Тобто, я хочу сказати, що ми повинні передбачити можливі наслідки можливого міжнародного скандалу. Адже не виключений випадок упізнання цих хлопців кимсь з їхніх знайомих, які можуть перебувати на території Сполучених Штатів.

— Гадаю, що це питання ми можемо владнати з найменшими втратами, — відповів директор ЦРУ. — Державний департамент може активізувати всю наявну інформацію про діяльність президента України і відповідних урядовців. Фактичний безлад в країні такий, що всі урядові структури будуть раді відбитись від нових і старих звинувачень, а не те що шукати якихось своїх громадян. А, якщо хтось буде дуже наполегливим, ми врегулюємо питання нашими звичними засобами. Кінець-кінцем, ми не повинні звертати увагу на якусь Україну.

Він склав папери в одну стопку.

— Ще питання? Пропозиції?

Загальне мовчання.

— Нарада закінчена. Прошу залишитись представників розвідувальних та контррозвідувальних служб.

Більшість присутніх підвелись і вийшли з кабінету. Залишились на своїх місцях директор ФБР, представник АНБ та декілька військових.

— А тепер справа нападу на АНБ, — сказав директор ЦРУ. — Ми ретельно проробляємо всю інформацію, але поки що не прийшли до остаточного висновку про виконавців. Усі факти свідчать, що напад було здійснено арабськими терористами: маємо вбитого нападника, арабського студента, схожий стиль та зухвалість дій, дзвінок що відповідальність за напад бере на себе одна з відомих воєнізованих арабських організацій, що базується на Близькому Сході, переговори вони вели по мобільниках переважно арабською…

— Аналіз наших даних свідчить, що терористичні організації не мають ніякого відношення до нападу, — м'яко вставив директор АНБ.

— Саме про це я і говорю. Складається враження, що комусь дуже хочеться перекласти відповідальність на іншого. Не хочу робити остаточний висновок, але мені здається, що це справа рук ізраїльтян: вони вже давно налагодили цей механізм. Всім добре відомо, що взяття так званої відповідальності по телефонному дзвінку — то для шумливої преси, в той час, коли справжня мета цього прийому прикрити справжніх виконавців. Нам потрібні фактичні дані. Ізраїльтяни рішуче заперечують будь-яку причетність до нападу. Більше того, вони повідомляють, що знайшли зрадника у свої лавах…

— Було б непогано його допитати… — подумав вголос один з військових.

— Пізно. Вони повідомляють, що він покінчив з собою. Ціанід.

— Дуже підозріло, — сказав другий військовий.

— Так, — продовжив директор ЦРУ. — Але… Фактів у нас, ЦРУ, немає. Хто з вас може щось додати?

— На жаль, наша інформація збігається з вашим висновком, — директор АНБ обвів поглядом присутніх. — Швидкість дій, використання професіоналів-коммандос та інші деталі свідчать про те, що навіть, коли припустити участь терористів, їм просто не вистачило б часу на розробку і проведення такої операції такого масштабу. Тобто, операція готувалась заздалегідь.

— А не міг бути ще якійсь виток інформації з АНБ? — запитав військовий.

— Теоретично — міг, — директор АНБ після того, що відбулось з Годрічем відчував себе досить незручно. — Але розвиток подій в Україні ясно вказує, що на той час цю інформацію мали тільки АНБ, частково ЦРУ та ізраїльтяни. Причому останні діяли там дуже і дуже активно.

— Значить, я доповім президенту нашу спільну точку зору, — підбив підсумок директор ЦРУ.

Заперечень не було.

Майже одразу після того, як хлопці вийшли із лікарні, їм пощастило зупинити старенького «форда» з балакучим дідком-водієм.

— Я отак собі їхав і думав: непогано було б підвезти приємну літню жіночку. І собі зробити приємність і їй у чомусь допомогти, — почав той тільки-но хлопці встигли сісти. — Чи не так?

— Зрозуміло, так, — взяв на себе ініціативу розмови Олександр, який сів біля водія.

— А у вас приємний голос…

Хлопці позаду пирснули.

— Та де там… Зовсім звичайний голос.

— І самі ви добре виглядаєте.

— Та де там…

— Ні, ні. Повірте мені — таки добре, — запевнив Сашка у ролі жіночки водій. — А ви, здається, не корінна американка.

— Так. Звичайно. Я з України. Прибула соди нещодавно…