Владимир Кучмук - Програмування на мові Довіря

/*«Шін бет» — абревіатура від «Шерут Біташон», ізраїльська служба безпеки, відома своїми тісними зв'язками з ЦРУ.*/

/*БНД — служба розвідки ФРН.*/

Мемуне знову встав і почав проходжуватись по кабінету.

«Малята. Вони не розуміють всієї важливості справи. А важливість її така, що переможець визначається тільки на етапі втілення результатів. Спробуємо спрогнозувати подальший розвиток подій. Припустимо, що американці на цій стадії нас обійшли. Їхнє головне завдання — спішно транспортувати розробників до Сполучених Штатів. Вони вважають, що ми програли і вийшли з гри. Однак, вони, на хвилі підйому вдалого завершення операції, можуть допустити помилки. Ми не збираємося виходити з гри. Ми будемо грати до кінця. До результативного кінця. Зрозуміло, що тимчасовий програш на території України дещо позначився на наших діях. Але на консультативній раді я не став наполягати саме на тимчасовості: нема чого виправдуватись перед цими бундючними індиками.

Нам не вдалося випередити американців в Україні, але ми безперечно випередимо їх на їхній території, у Сполучених Штатах. А саме цього вони від нас не чекають. Треба максимально активізувати нашу резидентуру, направити максимальну кількість агентів, але переважна більшість з них не буде знати про справжню мету цієї операції: кожен повинен буде виконати лише певну частину плану. Ймовірно таки доведеться сконцентрувати свої зусилля: залучити «Решут» та інших…

/*«Решут» — центр розвідувальної служби та безпеки Ізраїлю. Керує роботою резидентів політичних та ідеологічних диверсій.*/

Ми повинні використати весь наш досвід по викраденню людей. До речі, на зустрічі я зможу згадати справу з викраденням і доставкою до Ізраїлю нацистського злочинця Ейхмана: це повинно призвести приємне враження. Тобто, ми продовжуємо гру. Деталі розробимо.

Нам конче потрібно виграти там, за океаном. І на цьому я буду наполягати на зустрічі з прем'єром.»

Фургончик впевнено рухався у визначеному напрямку. Шнейдер пильно вдивлявся у мапу України, яка колихалась у нього на колінах. Він прораховував можливі варіанти.

«Оперативне завдання: потрібно якнайскоріше дістатись Карпат. Повітряний шлях одразу відпадає. Залізниця? Повільно та багатолюдно, крім того, підозрілий вантаж».

Він повернувся до салону, а потім знову став дивитись на карту.

«Все в нормі. Автотранспорт? Вантажівки та «далекобійні» відпадають: їх дуже часто «перевіряють» охочі до хабарів інспектори, а в нас не дуже «зручний» вантаж. Цієї машини потрібно негайно здихатись».

Шнейдер подивився вперед, у вітрове скло. Вони почали спускатися з пагорба, і було видно як дорога попереду спускається долу, а потім знову підіймається вгору. Машин на дорозі майже не було і він помітив вдалині невелику червону цятку на узбіччі.

«На патруль ДАІ не схоже. А втім, про всяк випадок, треба підготуватись», — подумав він.

— Рой, біля тієї машини їдь акуратніше, — Шнейдер показав напрям водієві.

Той ствердно кивнув.

Червона цятка ставала дедалі більшою і через кілька хвилин можна вже було роздивитись червоний фургон марки «Фольксваген» та каністру біля дороги.

— Мабуть, бензин скінчився, — висловив припущення Рой.

— Так, — погодився керівник групи і знову схилився до мапи. Але через секунду він підняв голову і швидко наказав. — Зупинись біля нього. Всім поки що сидіти в машині. Ми з Роєм побалакаємо з екіпажем «Фольксвагена».

Фургончик зупинився позаду червоної машини. До них підбіг невеличкий вусатий чоловічок.

— У вас бензину не буде літрів п'ять? Не розрахував трохи — до заправки кілометрів десять не дотягнув.

— Треба друг другу допомагати. Думаю, що трохи бензину знайдемо, — відповів Шнейдер і повернувся до Роя. — Петре, займись!

— Зараз, — відгукнувся Рой і пішов до фургончика.

— А ви звідки та куди їдете? — запитав Шнейдер чоловіка.

— Та мене всі по цій трасі знають, — з готовністю підхопив розмову той. — Декілька разів на місяць мотаюсь! Вожу човників з Кіровограда до Львова. Зазвичай по три, чотири чоловіки, — він озирнувся та трохи понизив голос. — А зараз їду на спецзамовлення. У Львові на мене вже чекає знайома з товаром. Зателефонувала мені. Говорить, що дуже багато набрала. І ось я їду… Шкода, що не встиг знайти попутників…

/*Човники — сучасна назва торговців, які курсують між місцями дрібногуртової закупівлі товарів та місцем продажу.*/

Він посміхнувся і розвів руками.