Владимир Кучмук - Програмування на мові Довіря

За перебігом подій на дільницях спостерігали ще декілька осіб. Двоє агентів ЦРУ, які працювали під безпосереднім керівництвом АНБ. А саме під пильним наглядом Сема Джоша, який, в свою чергу, чесно й простодушно припускав, що працює на велич своєї країни у владному втіленні її президента. Троє інших також не гаяли часу і вивчали оперативну обстановку в місті та вже почали робити перші кроки по пошуку можливого місця загадкового радіопередавача.

Як би там не було, але ситуація на повторному голосуванні повністю повторилась.

Перед підрахунком поданих голосів у невеличкій кімнаті стояв жвавий гомін. Журналісти від нудьги почали робити невеличкі ставки на результати виборів.

Під час підрахунку, із кожним озвученим «недійсний», гомін почав зменшуватись. А коли підрахунок голосів закінчився, в кімнаті запанувала тиша. Усі зрозуміли, що відбувається щось надважливе. Але ніхто з присутніх не розумів, що саме.

Першими стали приходити до тями твердошкірі журналісти: професійна звичка штовхнула більшість з них швидко кинутись до виходу та почати передавати по стільникових телефонах перші слова хоч і очікуваної, але все ж несподіваної інформації. Спостерігачі дивились один на одного і не знали як пояснити те, що трапилось. Однак усе відбулось у цілковитій відповідності із законами і вони просто розгубились в оцінці ситуації, яка склалася.

Наступного ранку світ прокинувся й узнав щось досить несподіване. Виявляється бувають такі речі, коли сто відсотків виборців приходять на виборчу дільницю. Виявляється бувають такі речі, коли всі вони голосують проти діючого представника вищої влади. Газети усього світу захлинались їдкими коментарями, різноманітні радіостанції присвятили декілька великих передач видатній події, канали телебачення усіх країн відмітили нечувану досі єдність поглядів виборців. В окремо взятій країні, на окремо взятій виборчій дільниці.

Політична репутація все ж таки переобраного президента отримала доволі відчутного ляпасу. Досить тільки назвати заголовки газетних шпальт: «За що президента так не люблять в Маріуполі?», «Український феномен», «Стовідсоткова відставка».

Вільям Годріч сидів у своєму кріслі і палив цигарку. Його мозок напружено підраховував свої шанси щодо використання ситуації. Він натиснув кнопку зв'язку із секретаркою.

— Місіс Уолш, будь ласка, викличте до мене чергового по Управлінню.

Уже через декілька хвилин Сем Джош увійшов до кабінету. Годріч показав на крісло для відвідувачів.

— Сідайте Сем, — запропонував він. — Дуже багато шуму біля цих виборів. Треба трохи вгамувати пристрасті.

— Згоден, сер, — відповів Джош. — Спробуємо коректно натиснути на наші засоби масової інформації…

— Важливо уникнути великого загального шуму. Не треба привертати зайву увагу.

— Ми спробуємо делікатно вплинути на європейців.

— Добре. Як там наша група?

— Приступила до з'ясування всіх відомих обставин.

— Передайте, хай поквапляться, але працюють без зайвого поспіху.

— Так, сер.

— Можете йти, Сем, але, повторюю, нам не потрібна зайва реклама. Завдання дуже важливе. Крім того, воно знаходиться під особистим контролем вищих осіб.

— Розумію, сер.

Годріч і сам не знав, чому він збрехав своєму підлеглому. Лише потім його підсвідомість дала відповідь: в такій дуже делікатній справі не можна довіряти нікому. Навіть до себе треба прислуховуватись дуже обережно. Ставка не висока. Ставка більш ніж шалена. Ставка — можлива необмежена влада на планеті Земля.

Що перед ним правителі усіх віків та народів з їхніми мріями про світове господство!

Він, Вільям Годріч, не має права на помилку. Тому треба діяти рішуче і швидко. Час працює не на нього. А старанний хлопець Сем… По-перше, він не має виходу на «високих осіб», а по-друге, він може стати в нагоді потім, у якості вдячного виконавця його наказів. А доповісти, зрозуміло, доведеться. Особисто президенту. Але трохи пізніше так, щоб створити ефект негайності і подати результати роботи у потрібному вигляді.

Обмін інформацією між групою агентів та штаб-квартирою АНБ жвавішав. Так сталось, що практично всі повідомлення проходили через дуже скромну, роботящу і непримітну жіночку. Багатьом подобалось працювати з нею: вона працювала завжди швидко і без зайвих запитань. І ніхто в АНБ не здогадувався, що вона з неменшою швидкістю передавала інформацію до Ізраїлю, у спеціальну розвідувальну службу «Моссад». Але передавала далеко не завжди і не всю інформацію, а тільки найважливішу: «Моссад» не могла дозволити собі ризикувати таким цінним агентом.