Владимир Кучмук - Програмування на мові Довіря

Нарешті, загальна кількість підрахованих бюлетенів була оголошена, офіційну цифру занесли до протоколу.

— Приступимо до сортування, — звично запропонував голова.

Заздалегідь визначений член комісії приступила до розкладання бюлетенів. Вона взяла перший, показала його іншим.

— Бюлетень недійсний, — промовила вона і поклала папірець зліва від себе.

— Недійсний бюлетень, — повторила вона фразу й рух.

— Недійсний, — знову сказала вона і подивилась на голову комісії.

— Дуже цікавий початок, — їдко прокоментував один із спостерігачів.

— Нема чого радіти: це тільки початок, — відреагував голова.

— Недійсний, — знову почувся жіночий голос.

— А ну, дайте мені, я подивлюсь, — попросив її голова.

Він мовчки подивився на бюлетень. «Правильні» позначки були відсутні, лише акуратно було викреслене президентське прізвище.

— Будь ласка, дайте і мені подивитись, — звернувся до нього «їдкий» спостерігач. Він узяв папір, запитально подивився на сусідів, але вони бажання подивитись не виявили.

— Дійсно, недійсний, — сказав їдкий, повертаючи бюлетеня жінці.

Далі в кімнаті лунало тільки одне слово: «Недійсний». Жінка почала складати бюлетені справ від себе, бо їй так було зручніше. Закінчилась перша скриня — і жодного голосу ні за кого з претендентів на президентську посаду.

Голова відчув, як стисло серце. Це був перший такий випадок у його багатій практиці. Він розгубився, він не знав, що робити.

— Нічого, друга скриня буде зовсім іншою, — невпевнено сказав «президентський» спостерігач.

Однак друга скриня виявилась копією першої.

— Усі виборці одностайні у своєму виборі, — пожав плечима «їдкий». — Це дуже цікаво.

— Так одностайні, — повернувся до нього голова. — Але ваш кандидат також не отримав жодного голосу.

Після закінчення підрахунку до усіх присутніх почав доходити зміст того, що відбулось. На столі лежала велика купа бюлетенів. Дійсних серед них не було жодного. Голова відчував, що наближається щось недобре. В голові його мерехтіло: «Такого не може бути», «Що робити?», «Доповідати нагору правду, або…».

Усі присутні, і навіть їдкий спостерігач, мовчали, переглядаючись між собою. Всі розуміли незвичайність поточного моменту, свідками якого вони стали.

Треба було приступати до складання протоколу. Голова розумів, що такий протокол означає особисто для нього великі неприємності. Треба було якось затягнути час та зв'язатися з вищим керівництвом. А він не знав, як це зробити, не порушуючи закону. Нарешті, він знайшов компромісний, як він гадав, варіант:

— Вибачте, — він виразно подивився в сторону туалетної кімнати. — Мені треба на хвилинку вийти…

Але раптом у кімнаті відпочинку задзвонив телефон. Голова комісії швидко пішов до кімнати та підняв телефонну трубку:

— Виборча дільниця. Голова слухає.

— Ти що там тягнеш час? — пролунало у трубці. — У тебе ж практично стовідсоткова явка. Пора доповідати про перші позитивні результати. Давай!

— Що давай? — стомлений голос голови звучав прихованим викликом. Він майже прошепотів в трубку. — На нашій дільниці усі бюлетені недійсні.

— Що значить всі? Скільки відсотків?

— Сто!

— Ти що там перепив?

— Якби так… Доповідаю: на дільниці всі сто відсотків бюлетенів — недійсні… До того, в усіх викреслено прізвище президента…

— Ти серйозно?

— Абсолютно. Прямо не знаю, що робити, — і майже пошепки продовжив. — Є тут один спостерігач… Коротше. Потрібна термінова допомога. Інакше доведеться складати протокол як є.

— Тягни час. Зорганізуй якусь скаргу через сам знаєш кого. Ми зараз тут розберемось.

Голова комісії поклав трубку та пішов до кімнати, де підраховувались голоси. Їдкий спостерігач розслаблено посміхнувся назустріч, голові, який з'явився в кімнаті.

— Так коли будете складати протокол?

— Будемо, будемо. Але я повинен запитати, — він зробив паузу і виразно подивився на спостерігача від президентської сторони. — Чи має хто заяви або скарги про порушення у ході голосування, чи підрахунку голосів…

«Їдкий» спостерігач зробив заперечливий рух.

— Ви неправильно зрозуміли, — перехопив рух голова. — Ми будемо складати протокол. Будемо. Але закон вимагає від мене ставити такі запитання. Може хтось із вас забув про свої обов'язки…

— Які можуть бути запитання? Ми були тут зранку. Порушень не було. Усе і так ясно… — несподівано миролюбно відповів за всіх «їдкий».