Владимир Кучмук - Програмування на мові Довіря

Олександр. Ймовірно, що нам доведеться проводити експерименти також з їхнім розміщенням по сторонам світу…

Вадим. Нічого. До експериментів нам не звикати…

Тиждень пішов на різні експерименти з гілочками. Хлопці навіть дістали на деякий час в одного любителя бонсай та його знайомих крихітні деревця: сосну, фікус…

/*Бонсай — японське мистецтво вирощування крихітних кімнатних рослин.*/

Ці деревця вони випросили під особисту відповідальність Анатолія, який обіцяв хазяїнові вчасно поливати деревця. В кімнаті з'явились гілки самих різних дерев. Випробовувалось геть усе, навіть трава, а саме: маленький бамбук із колекції бонсай.

Напружена праця наближалась до завершення: вдалося знайти декілька необхідних комбінацій. При випробуваннях з'ясувалось, що дальність впливу підвищилась. Але ж не перевищувала двох кілометрів у діаметрі. Продовження численних експериментів показало, що цей діапазон дії впливу остаточний і не збільшується. Щоправда, висновок був зроблений після дослідів усе з тим же котом Ваською, який виконував мисленні накази до певної географічної межі, за якою накази не сприймались, якщо тільки кіт сам не повертався випадково в зону впливу. Масштабні експерименти на людях хлопці поки що не проводили: на їх погляд ця частина роботи і так була форсована попередніми подіями. Зрозуміло, ризик був, і великий. Але всі розуміли, що такий експеримент кінець-кінцем доведеться проводити.

Хлопці, як завжди сиділи на своїх місцях за робочим столом.

— Не може такого бути щоб вплив був обмежений усього двома кілометрами! — вигукнув Віктор та хлопнув долонею по столу.

— По-перше, не гарячкуй, — відгукнувся Анатолій. — По-друге, це навіть добре, що радіус впливу обмежений…

— Чому це?

— А тому, що взагалі, а також за теорією Всесвітів процеси розвитку псиенергії повинні йти поступово. Не виключено, що ми можемо виявитись не готовими контролювати складні процеси, так би мовити, у світовому масштабі…

— Певен — саме такий варіант розвитку можливий, — погодився з ним Вадим. — Однак, ми взагалі починали з декількох десятків метрів… А зараз ми вийшли на, так би мовити, частковий псирезонанс. Тобто, існують умови загального резонансу…

— Загальний резонанс — це дуже добре, але на пошуки його створення потрібен час. Тому доцільно буде б спробувати набратись досвіду по контролюванню ситуації хоча б на обмеженій території…

— Як конкретно? — запитав Сашко.

— Поки що і сам не знаю…

За столом запанувала тиша. Вадим дивився у вікно, Олександр почав малювати щось на аркуші паперу, Анатолій повільно катав олівець по столу, а Віктор, відкинувшись на стільці, дивився просто в стелю.

— Є! — відірвався від вікна та вигукнув Вадик.

Запитання було в кожному погляді, які були направлені на на нього.

— Вибори президента! — прозвучала відповідь.

— Це несерйозно, — сказав Віктор. — Пов'язувати вошиву політику з таким, можна сказати, фундаментальним відкриттям…

— Пропоную послухати Вадика, — зажадав пояснень Толик.

Вадим знову повернувся до вікна.

— Це звучить незвично… Я ось зараз подивився за вікном на стовп з рекламним портретом президента… Згадав його так би мовити, досягнення на цій посаді… І подумав: а що, коли ми спробуємо вплинути на результати виборів?

— На чиєму боці виступаємо — за чи проти президента? — запитав Сашко.

— Зайве запитання: за нього виступлять усі владні бюрократи регіону… — відповів Вадим. — А ми могли б спробувати перепрограмувати виборців проти…

— Ото буде шуму у виборчій комісії, коли оголосять результати… — замріявся Віктор.

— Виходить, що нам належить запрограмувати всіх виборців, які попадуть у сферу впливу у виборчому окрузі, проголосувати проти? — запитав Сашко.

— А чому б і ні? — відповів запитанням на запитання Вадик.

— Це якось по-хлопчачому, трохи зухвало й дійсно трохи несерйозно, — постукав олівцем по столу Анатолій.

— Однак ефективно, — подивився на нього Вадим. — До речі, ми зможемо документально перевірити наслідки нашого експерименту, а, крім того, зможемо подивитись як діє хвалена демократія тут, на місцях…

— Збрешуть, — упевнено сказав Сашко. — Одержиш документальні підтвердження офіційної брехні…

— А якщо не збрешуть? — запитав Віктор.

— Тоді будемо знати, що існує ще в нашій багатостраждальній країні хоч якась подоба справедливості…

— А все ж. Навіщо нам ота політика? — вів своє Віктор. — Нещодавно ми вже спробували… І нічого. Привели до сходинки влади якогось жевжика…