Владимир Кучмук - Програмування на мові Довіря

— Шамбхала! — майже вигукнув Вадим. — Великі Махатми! Ось це дійсно може виявитись приближенням до розв'язання нашої проблеми.

/*Шамбхала (санскрит. Sambhala) — загадкова країна оточена вісьмома сніжними горами, які нагадують пелюстки лотоса. Легенди стверджують, що там живуть великі мудреці, знання яких про світ, про минуле та майбутнє неосяжні. Вони живуть товариством, де нема приватної власності, рівні та вільні.*/

— От чорт, як завжди, випередив, — зітхнув Анатолій. — Я також зайшов відомості про цю країну… Але вирішив трохи детальніше перевірити інформацію…

— А хто з вас чув про Чинтамані? — запитав Олександр.

/*Чинтамані — таємничий камінь. Найбільша його частина зберігається у Башті Шамбхали, але маленькі його шматочки можуть бути доставлені у будь-який важливий пункт земної кулі. Ці шматочки мають зв'язок з каменем у Башті і можуть передавати та отримувати інформацію.*/

— Загадковий камінь із «іншого» світу… — показав свою усвідомленість Віктор.

— Повідомляють, що виявляє сильний психічний вплив, — додав Анатолій.

— Зміною своїх якостей він навіть може передбачити майбутні події, — завершив Вадим. — Певною мірою висвітлення подій далекого минулого проходило через декілька поколінь, багато чого і приписано, але…

— Правильно, — підтримав його Анатолій. — Гадаю, що ці малюнки можуть відображати факт існування в минулому таких людей, які могли безпосередньо впливати на інших людей, і вже потім, після них, їхні діяння перекрутили та почали використовувати в інтересах релігій.

— Точно, — приєднався Віктор. — Якщо нам удасться відокремити саме ту реальність від пізніших вигадок, легенд та явних казок…

— Але це і є головне питання як, — розвів руками Олександр. — Поки що ми ходимо навкруги та навколо…

— Хлопці, я пропоную повернутись до мандали, — сказав Вадим і відкрив зображення мандали в книзі. — Зображення донесене до нас через багато віків є своєрідним ключем, посланням від…

— Точно, — знову схопився Віктор. — Треба об'єднати нашу психічну енергію!

— Із малюнків виходить, що сили чотирьох буде цілком достатньо, — сказав, пильно придивляючись до книги, Анатолій.

— Я б хотів повернутись до відомих фактів, — вів своє Вадим. — Послання Великих Махатм написане у 1926 році закінчувалось так: «Привіт вам, шукаючим загального щастя»…

/*Махатми — мудреці Шамбхали, володіють психічною та іншими невідомими потужними енергіями. Ці енергії роблять саму Шамбхалу недоступною на невидимою.*/

— То нам що, їхати до Індії, до Тибету? — запитав Віктор.

— Не знаю. Може й доведеться… Якщо не знайдемо розв'язання нашої проблеми тут… — відповів йому Вадим.

— А де брати гроші? За час праці над гіпотезою ми не отримали жодного замовлення, — відгукнувся Олександр.

Тим часом Анатолій почав листати перший том енциклопедії і зупинився на малюнку магічного тибетського кола.

— Хлопці, — вигукнув він. — А подивиться сюди: на це тибетське магічне коло! Що воно вам нагадує?

— Зрозуміло, тибетську мандалу, — вроздріб відгукнулись хлопці.

— Усі бачили цей малюнок, — уточнив Олександр.

— А що ще всі побачили? — запитав Анатолій.

— Немає восьми маленьких фігурок, замість яких — дві великих, — відповів Олександр.

— І є надписи, які ми прочитати поки що не можемо, — озвався Віктор.

Усі дивились на Анатолія. Він ще трохи витримав паузу, а потім сказав:

— А вам не здається, що дві великі фігури на магічному крузі відображають два Всесвіти… А вісім зображень на мандалі відображають насправді чотирьох фізичних осіб та їхніх чотирьох так би мовити душ…

— Тобто, дійсно, мандала може виявитися закодованим посланням-ключем… — прошепотів Анатолій.

— Треба пильніше придивитись… — схилився над малюнком Вадим.

Він узяв збільшувальне скло та почав пильно роздивлятись малюнок.

— Чотири зовнішніх кола, — почав він розмірковувати вголос. — Зовнішнє має зображення людей — щось на зразок картинок із побуту… Здається, присутня тема вогню… На третьому колі щось схоже на надпис…

— Шкода, що не можемо зараз прочитати, — пожалкував Віктор.

— Усередині чотири башти, вісім уже відомих зображень… Щось схоже на рослини у діжках…

— Де? Покажи! — схилився до нього Олександр.

— Ось тут, біля башт, — передав йому збільшувальне скло Вадим.

— Угу, — мугикнув Сашко і почав коментувати:

— А між рослинами та маленькими зображеннями сидячих людей ще по дві якісь постаті… Якійсь хитрий квадрат та в центрі ще одне коло… А всередині не можу розібрати… Чи то якась шестилапа комаха, чи ще щось…