Владимир Кучмук - Програмування на мові Довіря

— От тобі і загальна оцінка, — витиснув із себе крізь сміх Вітьок.

— А тепер скільки їй даєш? — весело запитав Сашка Толик.

— Півтора бала ляльці вистачить… за екстер'єр— і собі посміхнувся Сашко. — Пішли до моря! Вдаримо трохи по пивцю…

— Оцінювати пиво, мабуть, краще, — сказав Вадим.

— Ще й як! — підтримав йог Сашко. — Я буду «Українське».

— Підтримую, — приєднався до нього Вадим.

Кафе — невеличкий павільйон з відкритою огородженою площадкою — розміщувалось прямо на пляжі, лише за десяти метрів від берега моря. З-за стійки бару лунала спокійна інструментальна музика.

— «Українського» усім! — входячи до кафе, зробив замовлення Анатолій.

Хлопці сіли за столик, дочекались замовлення і дотримались давнього ритуалу студентів-електроників: вони підняли кухлі з пивом, цокнулись їхніми верхніми кінцівками — «анод», потім цокнулись донцями — «катод», тими ж донцями торкнулись стола — «заземлення» та за розмовою почали потягувати світлу прохолодну природну рідину.

— До речі, щодо дівчат узагалі, — повернувся до припиненої теми Сашко. — Нещодавно в Інтернеті знайшов сайт конкурсів краси: «Міс Всесвіт»… Ви відчуваєте таємничий збіг назв? Але я не про те… — він зробив ковток зі свого кухля. — Сама організація такого роду конкурсів не витримує критики…

— Що ти маєш на увазі? — запитав Віктор.

— Невідомо звідки висуваються так звані «красуні»… І так зване журі, з невідомо кого, вибирає таку красуню. Образ якої потім нав'язується всьому світові…

— Хлопці. Сашко має пропозицію, — озвався Вадим. — І у свою чергу пропоную замовити по другому кухлю та по тараньці… якщо ніхто не проти.

/*Тараня — риба родини коропових. В Україні склалась традиція пити пиво з в'яленою рибою, зазвичай з таранькою.*/

Хлопці кивнули на знак згоди й Вадим зробив замовлення.

— Вадик правий, — продовжив Сашко. — Є пропозиція. Якщо б у нас було таке можливо, то ми могли б узяти навіть патент на ідею.

— Точніше захистити її авторським правом, — конкретизував Анатолій.

— Саме так, — погодився Олександр. — Я пропоную організувати комплекс конкурсів по виявленню справжніх красунь. Ну, наприклад, «Дівчина мрії». Фото або малюнок фігури та жіночого обличчя розрізається на складові частини. Тобто подрібнюється на елементи типових жіночих портретів: овал обличчя, зображення очей, губ, носа, брів, зачіски… А додатково можна запропонувати параметри тіла.

Значення цих параметрів та пронумеровані елементи портретів друкуються у газеті, журналі, або видаються окремою книжечкою… Читачам та телеглядачам пропонується вибрати ті з них, які їм найбільш до вподоби. Якщо вони не знайдуть серед запропонованих найкращих, то можуть запропонувати свої варіанти рис обличчя. Тобто надіслати до організаторів фото або малюнки, які друкуються в наступному, вже поширеному виданні.

— Важкувато буде поєднати разом видавничі компанії та телевізійників, — висловив сумнів Анатолій.

— Це вже технічне питання. А я поки що пропоную загальні обриси проекту. Можна сказати тема для подальших роздумів. Я продовжую: на основі "загальнообраних" рис обличчя створюється жіночий портрет — "Дівчини Мрії". Цього разу портрет та фізичні параметри друкуються, при можливості, у найбільшої кількості національних видань — з метою пошуку дівчин або молодих жінок, які найбільш точно відповідають портрету обраному телеглядачами, а потім проводиться телевізійний конкурс: на предмет існування в Україні такої дівчини взагалі.

Офіціант приніс замовлену тараньку та пиво.

— А ця пропозиція дійсно принципово відрізняється від існуючих, — погодився Вадим, приймаючи від нього рибу.

— Важливо, що вона справді демократична, — Сашко взяв кухоль та повернувся до Вадима. — А надалі в телестудії відбувається конкурс серед тих, хто в найбільшій мірі відповідає уявленню чоловіків нашої країни. І ось що головне — переможниця повинна визначатися більшістю голосів телеглядачів.

— Що дозволить глядачам безпосередньо прийняти участь у конкурсі, а не просто дивитись на процес обрання іншими.

— Правильно. Усе це може бути дуже цікавим для біороботів, — промовив тихо Віктор, чистячи свою рибинку. — Ми тут говоримо про дівчат та конкурси немовби ми самі справжні біороботи. Кожен із нас, здається, зовсім забув про те, що відбулось нещодавно.

Хлопці замовчали й зосередились на своїх думках. Вони наче тільки-но пригадали приголомшливі події сьогоднішнього ранку.