Сергій Залевський - Версола. Книга 2. Мисливець 04M

Табір недоброзичливців знову з'явився у вигляді фургонів, побудованих в круг, тому просто під'їхали до того першого, що попався і зупинилися в парі метрів збоку. Цього разу, хоч були підготовлені і рішуче налаштовані, проте, ще півгодини провели на даху свого всюдихода, оглядаючи в шоломах ПНБ місцевість навколо себе — бажання виходити назовні в густу траву повільно тануло.

— Так, Волш, на вихід пішли — ми тут ще посидимо так десять хвилин і ганебно зіллємося — тихо сказав Віктор і першим поліз вниз.

Вийшли і завмерли, озираючись, наскільки це було можливо в їх положенні: серце знову стало частити, набираючи оберти, а слідом за ним до веселощів підключилися і легені — хлопець став часто дихати, продовжуючи нервувати. Думка запитати у Волша, як він себе почуває швидко пройшла — І своїх проблем вистачає — то тут, то там, очі вихоплювали дрібні силуети якихось звіряток, що снують майже поруч. Щоб сильно не затягувати і не злити долю, вирішили обмежитися двома найближчими машинами — на усі дії пішло близько п'яти хвилин, включаючи обливання контактної поверхні коліс паливом, перехід до наступного і потім сам підпал. Програму урізали до мінімуму — працювали тільки на зовнішніх колесах, не намагаючись дістатися до внутрішнього круга — І важко і небезпечно, вони і так вже довго на відкритому повітрі. Планета і її фауна знову виявилася милостива до них — обоє змогли добратися назад і закрити за собою люк, а потім швидко сіли за кермо і забралися з місця диверсії на пару сотень метрів, як і планували. З такої дистанції побачити щось в таборі було неможливо, точно так, як і почути — та і завдання таке вони собі не ставили…. скоро світанок, там все і вирішиться. Лягати спати не стали — випили по дозі стимулятора, поїли і убили час до перших променів сонця за пустими і безглуздими розмовами ні про що. А як почало світати, узяли рушниці і полізли на дах — компаньйонів дуже цікавив стан техніки переслідувачів, і, що важливіше — реакція нічних мешканців на невеликий вогник.

— Міцно спали хлопці — сміявся Волш, роздивляючись стоянку переслідувачів у бінокль — повезло їм, ніхто не прийшов на вогник, ха-ха-ха…. хоча і нам теж повезло — фургони цілі, а ось з колесами біда, потрібно міняти… чекаємо механіків.

Віктор теж бачив наслідки їх нічної вилазки: не все було так добре, як хотілося, але результат радував — корпус в місцях підпалів почорнів від диму, що навівало думки про добре просмажені колеса і скору зустріч з ремонтниками. Подальші дії зовсім розсмішили компаньйонів: люди навіть не спробували вийти зі своїх машин, перевірити їх перед рухом, а просто рушили до них, провівши уранішню розвідку підйомною камерою. Землянин зміг спостерігати у бінокль увесь процес підняття стріли і подальшого опускання в похідне положення — їх, звичайно ж побачили, це 100 %! Потім почалася метушня — два всюдиходи не проїхавши і десяти метрів, зупинилися, а два інших вирішили не вириватися і з'ясувати, що там таке у колег сталося?

— Стріляємо відразу, як тільки з'являться з корпусу — сказав Волш, припадаючи до прицілу — другого пострілу можемо не встигнути зробити. Якщо не дурні, визначаться швидко і перекриють нам сектор обстрілу двома іншими машинами, не шкодуй боєзапас, максимум вогню, партнер!

— Бах! Бах! — перших двох кандидатів в ремонтники зняли з трьох пострілів — другі номери розрахунків убитих швидко зникли усередині своїх машин і більше не висовувалися.

Хлопець ще трохи постріляв по пухирю кабіни одного з них, але безрезультатно — як і говорив йому Волш, пробити цей крихкий на вигляд матеріал можна тільки бронебійним пострілом і тільки перпендикулярно, що в цій ситуації було нереально — фургони стояли під кутом один до одного. Оцінив успіхи партнера — той виявився більш удачливим, повідомивши, що зняв двох — смертельно або просто зачепив — доки незрозуміло. Ворог теж був не дурень — їх положення було відоме, тому одна з цілих машин стала боком, перекривши можливість подальших веселощів. Віктору прийшла ідея трохи полякати супротивника.

— Волш, пропоную варіант: я залишаюся внизу і управляю всюдиходом, а ти залишишся тут і направляєш мене — спробуємо зробити круг навколо них, може, відкриються на пару секунд — ти стріляєш краще мене.

— Давай спробуємо, але швидше за все, нічого не вийде — нам потрібно багато проїхати, щоб щось побачити із-за передньої машини, а їм потрібно буде трохи розгорнутися на пару метрів всього, щоб знову перекрити сектор,… але спробу зробимо, може вони занадто зайняті заміною своїх коліс і не сильно за нами дивляться.