Сергій Залевський - Версола. Книга 2. Мисливець 04M

Зі всюдиходів як і раніше ніхто не виходив: переслідувачі (хоча тепер-то ролі помінялися!) були в гіршому положенні, адже щоб зайняти аналогічну позицію їх снайперам вимагалося спочатку вибратися через верхній люк або через бічний вихід — а той і інший шлях наші партнери тримали під прицілом. Але про те, що можливості пересування у них обмежені тепер, люди у всюдиходах ще не знали, тому уся четвірка через деякий час дружно рушила з місця, про що пошкодувала буквально через хвилину, виявивши чергову проблему з ходовою частиною.

— Сюрприз! — посміхнувся Віктор, переглянувшись з напарником — пора на вихід, хлопці — час міняти транспорт!

— У них два шляхи — відгукнувся мисливець — кинути два фургони і пересісти до тих, що ще цілі,… і кинути як є, до речі, хоча можуть з відчаю підпалити. Чи підуть на контакт — все-таки у них чисельна перевага, їх як мінімум п'ять — зараз подивимося, хто нас збирався нагинати. У будь-якому випадку, тим хто усередині пошкоджених машин потрібно якось вибратися до сусідів, а це не так просто: основний вхід у фургон знаходиться з правого боку, тобто слід обійти спереду або ззаду сусідню машину — а тут ми, всі такі мовчазні і загадкові, але з рушницями, хе-хе.

Супротивник, не бажаючи втрачати спільників, поступив грамотно — один фургон зробив круг і закрив своїм корпусом три інших, так що підстрілити нікого не змогли цього разу. Мало того, поки цей транспорт прикривав собою три інших, за його корпусом встигли зайняти позиції їх стрілки, а коли той знову від'їхав убік, відкидний щиток перед нашими компаньйонами прийняв на себе відразу три попадання. Мабуть тільки озлобленість і бажання поквитатися з кривдниками врятувало напарників, оскільки з такої відстані схибити було практично неможливо, і промахи можна було списати тільки на поспішність стрільби з незручної позиції. Але Віктору і Волшу такий розклад зовсім не сподобався, і, прикриваючись все тим же щитком, вони повзучи дісталися до люка і спустилися вниз всюдихода, почувши по дорозі ще парочку попадань в метал за своєю спиною. Потім ворожий всюдихід знову став до них боком, закривши огляд — швидше за все, ворог проводив планову евакуацію майна з двох пошкоджених машин, щоб не залишати супротивникові трофеїв. Така ситуація зберігалася майже дві години — компаньйони весь цей час спостерігали за табором суперника,… ну як спостерігали — видно нічого не було, окрім борту однієї машини — просто чекали, коли ситуація почне якось розвиватися. Рух намітився, коли таке спостереження стало набридати — група з двох машин спритно розгорнулася і покотила далі по своєму маршруту, очевидно маючи намір піти у відрив… наївні хлопці! Огляд двох кинутих агрегатів повністю підтвердив припущення: вигребли усе цінне, залишивши тільки паливо, воду і самі машини, і, на превеликий жаль партнерів, обидві машини втратили кристали управління — ніші в кабінах були розкриті і порожні.

— Ось гади! — в серцях сплюнув Віктор — тепер шукай їм заміну, а це рахуй по чотири штуки за одиницю — знову збитки, напарник!

— Чому і навіщо? — здивувався Волш — наступна ніч, і вони залишаться без коліс — в обох значеннях слова…. сумніваюся, що вони зняли ці кристали і просто викинули в траву. Наздоженемо, підсмажимо, а потім заберемо все собі, щоб більше ніколи не полювали на людей!

— У мене навіть є новий план на відстріл на завтра: пропоную не сидіти на даху і чекати, а розділитися — ти залишаєшся вгорі, а я займу позицію з іншого боку, щоб не дати їм можливості вибратися з фургонів. Вистачить одного-двох пострілів, щоб влаштувати їм блокаду.

— Сумніваюся в успіху такої блокади — у них там тепер припасів в два рази більше, ніж потрібно — усе вигребли з тих машин.

— Ну не скажи — м'яса немає, вода теж не нескінченна, особливо враховуючи, що їх тепер там по троє, а машина розрахована на двох — значить, підвищена витрата. Разом, що виходить: їхати не можуть, жерти нормально теж, та і спати теж — місця на усіх немає — ми навіть можемо не вступати з ними в перестрілку, а вона точно буде, їм же діватися нікуди…. однозначно спробують захопити нашу вантажівку. Тому пропоную такий план: сьогодні висимо у них на хвості, вночі палимо колеса, потім від'їжджаємо якнайдалі і спостерігаємо звідти, не даючи можливості наблизитися до себе. Ремонтувати їм більше буде нічого — запасок більше немає, пів справи ми майже вже зробили. Упевнений, що за пару діб такого життя у них здадуть нерви, і ми їх потихеньку переб'ємо — увесь час сидіти усередині не будеш, складуть свій план і спробують на нас пополювати.