Сергій Залевський - Версола. Книга 2. Мисливець 04M

Погано було те, що ці Волш і Віктор повернулися назад цілими і неушкодженими, з повним причепом органічної сировини, і що найнеприємніше — з деякими деталями всюдиходів на продаж. Зіставивши факти, компанія, що залишилася, дійшла висновку, що цим двом якимсь чином пощастило розібратися з їх керівництвом і розібратися конкретно. Правда, було незрозуміло, де їх два всюдиходи — кидати такі трофеї було не прийнято на Версолі, все-таки один такий агрегат тягнув на сорок штук — але, мабуть, щось пішло не так, і замість двох фургонів в селище повернулися їх запчастини, по дрібницях. А потім їм натякнули хороші люди, що Мікса, Хуча і їх двох друзів можна не чекати — з ними розібралися. Хлопці, які залишилися, думали увесь вечір, як їм поступити: з одного боку такий поворот трохи їх лякав, адже Мікс і Хуч були досвідченими бійцями, що прожили на Версолі майже дев'ять років. І якщо їх завалили ті двоє, то вони на голову серйозніше у справі, як профі, а ставати черговими «постачальниками» трофеїв ніхто не хотів — це не одинаків на маршруті пресувати натовпом. А з іншого боку, душа вимагала помсти за своїх хлопців — ось так у боротьбі двох почуттів і просиділи вони в одному барі, вирішуючи як поступити. І врешті-решт вирішили, що вісім чоловік на чотирьох машинах зможуть розібратися з парочкою знахабнілих мисливців — так що наступним ранком уся компанія вже була у зборі на майданчику для техніки, очікуючи своїх майбутніх жертв.

Природно в селищі ніхто нічого не збирався робити — проблеми з охороною нікому були не потрібні, але в савані… Оллі навіть провів рукою по шиї, коли зустрівся поглядом з тим хлопцем на ім'я Вік — він був найзлішим в компанії, оскільки здружився за цей час з Хучем і палав жаданням помсти. Трохи їх розсмішив цей другий, Волш, коли засунув якусь розумну фразу про те, що там, куди вони збираються їхати, водиться багато усього небезпечного і голодного, а особливо небезпечні місцеві нічні комахи, які люблять обідати необережними мандрівниками. Оллі тоді ще більше розсердився, вислухавши ці казки про великих чи то комарах, чи то кониках.

— Що ти нам тут втираєш, м'ясо? — Комашки, комашки — їдь, давай, ми вас наздоженемо, щоб вам нудно не було, а-ха-ха-ха — уся компанія тоді трохи посміялася, а той мисливець лише знизав плечима і повернувся до свого всюдихода.

Спочатку все йшло нормально — жертва втікала, мисливець наздоганяв, жертва явно не хотіла особистого контакту, тоді як мисливець хотів поговорити по душах — така гонка тривала декілька діб із зупинками на нічні привали. А потім, в один прекрасний ранок компанія виявила перші проблеми — у двох фургонів опинилися згорілі колеса, не всі, але ремонт довелося проводити використовуючи запаски з усіх чотирьох машин, адже самі колеса вважалися одними з найнадійніших елементів всюдихода. Але проблеми, як виявилося, тільки починалися: дичина була із зубами — декілька їх хлопців, що вирішили зайнятися ремонтом, стали першими жертвами — виявилось, що переслідувані добре стріляють і зовсім їх не бояться. Двох уклали відразу, а третьому повезло трохи більше: схопив пару розривних голок в живіт — навіть дилетантові стало зрозуміло, що з такими пораненнями не впорається жоден прилад або аптечка,… загалом, хлопець помер через півтори години, незважаючи на усі застосовані засоби і медикаменти.

Першу поразку списали на чинник несподіванки, хоча ніхто не міг пояснити, як цим двом вдалося зіпсувати їм колеса, хоча навіть не так — як зіпсували, це зрозуміло — начинка там вигоріла уся, залишилася тільки ціла вісь і лицьові щитки. Ні, питання стояло так: коли вони встигли це зробити? Ну, не вночі ж — усе планетарне населення знало головне правило виживання: вночі не виходити за периметр селища, ночувати у всюдиході, світло не включати, сидіти тихо і дихати через раз. Тому логічно вирішили, що диверсія була здійснена з раннього ранку — жертва виявилася винахідливою і влаштувала їм підлість перед сніданком. Залишок дня провели в турботах: спочатку поховали своїх товаришів, пообіцявши над їх могилами дістати тих мудаків, а потім напахалися із заміною коліс, оскільки досвіду таких операцій ніхто не мав. У результаті, до кінця дня вимоталися фізично до межі, і усіх радувало тільки одне — всюдихід цих мисливців поїхав в савану, очевидно вирішивши, що одного уроку їм буде досить. Сказати по правді, завзяття і відваги у компанії збавилося — сувора дійсність внесла в їх плани свої корективи і голоси розділилися.