Роберт Шекли - Цивілізація статусу

— Ні. Але Мила вміє, — сказав він, вказуючи на молоду жінку, — іноді в неї це виходить.

Молода жінка дивилася на скляну кулю в мисці з водою. Її бляклі очі були широко розплющені, її тіло з риб'ячим хвостом виструнчилось. Стара жінка її підтримувала.

— Вона починає щось бачити, — зауважив старий, — вода і скло їй потрібні лише для того, щоб зосередити увагу. З Мили добрий скренер, хоча іноді вона плутає майбутнє з минулим. Це збиває з пантелику і псує їй репутацію. Однак, цьому не можна зарадити. Щоразу, коли майбутнє відображується у воді, Мила повинна розповісти, що вона бачить. Минулого тижня вона сказала одному Хаджі, що він помре через чотири дні.

Старий посміхнувся:

— Ви б побачили вираз його обличчя.

— Вона побачила і те, як саме він помре? — запитав Баррент.

— Так. Від удару ножем. Бідний чоловік просидів вдома всі чотири дні.

— Його таки вбили?

— Звісно. Його вбила дружина. Рішуча пані, подейкують.

Барренту залишалось сподіватись, що його майбутнє Мила не побачить. Життя доволі важке і без прогнозів мутантів.

Нарешті вона підняла погляд від ограненого скла і сумно похитала головою.

— Я вам можу сказати дуже мало. Мені не вдалося побачити вчинене вами вбивство. Але я побачила кладовище, і на ньому надгробок ваших батьків. Це старий надгробний пам'ятник, встановлений, може, років двадцять тому. Кладовище розташоване на Землі на околиці містечка Янгерстун.

Баррент спробував пригадати, але ця назва для нього нічого не означала.

— Крім того, — сказала Мила, — я побачила чоловіка, який знає про вбивство. Він зможе розповісти вам про це, якщо захоче.

— Цей чоловік був свідком вбивства?

— Так.

— Це той чоловік, який доніс на мене?

— Не знаю, — сказала Мила, — я бачила вбитого, якого звали Теркалер, і біля нього стояв чоловік. Ім'я цієї людини Ілліарді.

— Він наразі тут на Омезі?

— Так. Ви можете знайти його просто зараз в Єфоріаторіумі на Малій Сокирній вулиці. Ви знаєте, де це?

— Я знайду, — сказав Баррент. Він подякував дівчині і запропонував плату, але вона відмовилася її взяти. Мила виглядала дуже збентеженою. Коли Бар-рент виходив, вона вигукнула:

— Будьте обережні.

Баррент зупинився біля дверей і відчув, як крижаний холод стиснув йому груди.

— Ви бачили моє майбутнє? — запитав він.

— Лише трохи, — сказала Мила, — на кілька місяців наперед.

— Що саме ви бачили?

— Не можу навіть пояснити, — відповіла вона, — те, що я бачила — неможливо.

— І, що ж це було?

— Я бачила вас мертвим. І все-таки ви зовсім не були мертвим. Ви дивилися на труп, який роз-сипався на блискучі осколки. Але труп — це також були ви.

— Що ж це означає?

— Не знаю, — відказала Мила.

Єфоріаторіум виявився величезним, яскраво, але без смаку оздобленим закладом, який спеціалізувався на наркотиках і афродизіаках. Він обслуговував переважно пеонів і місцевих клієнтів.

Баррент почувався тут чужаком, коли йому довелось проштовхуватись крізь натовп, щоб розпитати офіціанта, як можна знайти чоловіка на ім'я Іл-ліарді.

Офіціант вказав на лисого широкоплечого чоловіка в кутку, який сидів із чаркою танапікіти. Баррент підійшов до нього і назвав своє ім'я.

— Радий познайомитись із вами, сер, — відповів Ілліарді, виказуючи обов'язкову повагу Мешканця другого класу до Привілейованого громадянина, — чим можу прислужитись?

— Я хочу поставити вам кілька запитань про Землю, — сказав Баррент.

— Я мало пам'ятаю про неї, — сказав Ілліарді, — але розкажу все, що знаю.

— Ви пам'ятаєте людину на ім'я Теркалер?

— Авжеж, худорлявий хлопчина. Косоокий. Найнікчемніший із тих, кого я тільки знав.

— Ви були присутнім, коли його вбили?

— Ну, був. Це було перше, про що я згадав, коли зійшов з корабля.

— Ви бачили, хто його вбив?

Ілліарді виглядав спантеличеним.

— Ну, як — бачив. Я його і вбив.

Баррент змусив себе говорити спокійно і стримано:

— Ви впевнені в цьому? Ви точно впевнені?

— Звичайно, впевнений, — відповів Ілліарді, — і я буду сперечатись із будь-ким, хто захоче приписати це собі. Я вбив Теркалера, а він заслуговував ще й на гірше.

— Після того, як ви вбили його, — запитав Бар-рент, — чи ви бачили мене десь поблизу?

Ілліарді уважно подивився на нього, потім похитав головою.

— Ні, наче не бачив. Але я не можу бути впевненим. У мене в спогадах провал одразу після вбивства Теркалера.

— Дякую, — сказав Баррент і залишив Єфорі-аторіум.