Роберт Шекли - Цивілізація статусу

— Наркотики служать багатьом цілям, — знову продовжував невидимий суддя, — мені не потрібно перераховувати їхні переваги для користувача. Але з точки зору представника держави я скажу вам, що залежне населення — це лояльне населення, наркотики — це головне джерело податкових надходжень, ці препарати є основою усього нашого способу життя. Крім того, я зауважу, що незалежна від них меншість невідворотно виявляється ворожою до омегіанських урядових установ. Я надаю вам це розлоге пояснення, Вілле Барренте, щоб ви могли краще зрозуміти вирок, який маєте отримати.

— Сер, — покаявся Баррент, — я помилявся, уникаючи наркоманії. Я не буду посилатись на незнання, бо мені відомо, що закон не визнає цього виправдан ня. Але я прошу вас покірно надати мені ще один шанс. Дозволю собі нагадати вам, сер, що набуття залежності й, таким чином, виправлення для мене ще є можливим.

— Суд визнає це, — сказав суддя, — і з цієї причини радий застосувати свої повноваження, які стосуються судового милосердя. Замість страти ви можете обирати між двома меншими покараннями. Перше — ви зазнаєте втрати правої руки й лівої ноги в спокуту за ваш злочин проти держави, але збережете життя.

Баррент скрикнув і запитав:

— Яким є інший вирок, сер?

— Інший вирок, не каральний, полягає в тому, що ви мусите пройти Суд випробуванням. І якщо витримаєте його, вас повернуть до попереднього статусу і місця в суспільстві.

— Я обираю Суд випробуванням, — зголосився Баррент.

— Дуже добре, — сказав суддя, — вирок набирає сили.

Баррента вивели із кімнати. Позаду він почув приховане хихотіння одного з охоронців. Баррент здивувався — невже він обрав неправильно? Чи може випробування бути гіршим за пряме каліцтво?

На Омезі, зазвичай, не гаялись із виконанням судових вироків. Баррента негайно відвели до великої круглої кам'яної кімнати у підвалі Департаменту юстиції. Яскраве біле світло дугових ламп падало на нього з-під високого склепіння стелі. З одного боку стіна була відсутня, щоб забезпечити огляд для глядачів. Ряди були майже заповнені, коли привели Баррента. Рознощики продавали судові програмки на сьогодні.

Якийсь час Баррент зоставався сам на кам'яній підлозі. Потому панель на одній із стін розсунулась, звідти викотилась якась невеличка машина.

Гучномовець оголосив:

— Пані й панове, будь ласка, увага! Вам належить стати свідками Судового процесу випробуванням 642-BG223 між Громадянином Віллом Баррентом і GME 213. Займіть свої місця, будь ласка. Судові змагання розпочнуться за кілька хвилин.

Баррент оглянув свого суперника. Це була блискуча чорна машина напівсферичної форми, висотою майже чотири фути. Вона нетерпляче перекочувалась туди-сюди на маленьких коліщатах. Червоні, зелені й бурштинові вогники спалахували у скляних заглибинах на її гладенькій металевій поверхні. Це збурило в Баррента неясний спогад про якусь істоту із земних океанів.

— Для тих, хто вперше відвідує нашу виставу, — промовляв гучномовець, — кілька слів задля роз'яснення. В'язень Вілл Баррент вільно обрав Суд випробуванням. Інструментом справедливості у цьому випадку є GME 213 — найкращий зразок здобутків креативної інженерної думки Омеги. Машина, або Макс, як називають її численні друзі й шанувальники, — це вбивча зброя зразкової ефективності, здатна застосовувати не менше двадцяти трьох способів вбивства, більшість з яких є надзвичайно болісними. Під час її застосування для випробування вона працює за випадковим принципом. Це означає, що Макс не має вибору щодо способу вбивства. Режими з двадцяти трьох можливих вибираються і відміняються випадково, з часом дії кожного від однієї до шести секунд.

Макс раптом рушив до центру кімнати, Баррент відступив.

— У межах можливості ув'язненого, — продовжував голос із гучномовця, — вимкнути машину, у цьому випадку ув'язнений виграє змагання і звільняється з повними правами і привілеями свого статусу. Спосіб вимкнення є різним для різних машин. Теоретично ув'язнений завжди має можливість перемогти. Практично це трапляється в середньому в трьох із половиною випадках зі ста.

Баррент звів погляд на ряди глядачів. Зважаючи на їхнє вбрання, всі вони, чоловіки й жінки, належали до привілейованих класів.

Раптом він помітив у передньому ряду дівчину, яка позичила йому пістолет у його перший день у Тетрагіді. Вона була такою ж прекрасною, якою він запам'ятав її, але жоден натяк на емоції не відбивався на її блідому обличчі. Дівчина пильно дивилася на нього із відвертим і відстороненим інтересом людини, яка спостерігає за рідкісним жуком.