Капiтан знову сiв до пульта, ввiмкнув мiкрофон i, тамуючи тривогу, заговорив:
- Прошу всiх, вiльних вiд вахти, негайно зайти до мене...
Ранiше, скликаючи екiпаж, вiн говорив "прибути", "з'явитись" чи просто: "прошу до мене", а зараз пiдкреслено вимовляв - "зайти".
- Усiх, вiльних вiд вахти, прошу зайти...
Ситуацiя раптово змiнилась, i Нескуба вирiшив порадитися з колективом. Був глибоко переконаний, що спiльне рiшення завжди найкраще, наймудрiше, i весь час дотримувався цього. "Вiкiнг" - наша планетка на час польоту, наголошував капiтан, - отже, всi ми вiдповiдаємо за нього". Коли через недогляд чи, може, недбалiсть старшого iнженера вийшла з ладу радарна установка, Нескуба винiс цей факт на розгляд колективу. Тодi ж "вiкiнги" затвердили запропонований ним додаток до дiючої "Iнструкцiї" про вiдповiдальнiсть за недбайливе виконання обов'язкiв. Винного пропонувалося вважати пасажиром i вiдсторонити вiд усяких, навiть найменших обов'язкiв. Покарання гуманне, проте досить дошкульне. Увесь екiпаж, за винятком бiолога, схвалив цей пункт, i порядок та дисциплiна помiтно змiцнiли, колектив працював чiтко й злагоджено. Хоча в особистих стосунках i почали з'являтися деякi аномалiї.
- ...прошу зайти... - ще раз повторив Нескуба i вимкнув мiкрофон.
Першими до рубки з'явилися бiолог Алк та Еола, i це кольнуло капiтана. Кинувши погляд на самовдоволене обличчя старого парубка, Нескуба подумав, що зробив промах, включивши його в екiпаж. Щось частенько вiн буває в товариствi Еоли... "Невже я ревную? - дорiкнув собi. - Ще цього не вистачало..." I хоч як вiн силкувався придушити, вiдкинути почуття неприязнi до Алка, та це не вдавалося, i йому було нiяково, навiть соромно. Еола, мабуть, помiтила, вловила вираз чоловiкових очей, бо, торкнувшись його непокiрного йоржика, тихо спитала:
- Ти стривожений? Як ти себе почуваєш?
Голос дружини завжди гамував йому нерви, приносив спокiй. Нескуба зiтхнув i стримано вiдповiв:
- Дякую. Хилило на сон, i трохи подрiмав. А як ти?
- Незвично. Звiдки це?
- Зараз обмiркуємо.
Еола вiдiйшла i сiла в крiсло - через одно вiд Алка, що помiтив капiтан. До сидiнь уже не прив'язувались, i в'яло звисаючi ременi знову нагадали йому про те, що сталось, i вiн почав подумки добирати слова, якi мусить сказати екiпажевi.
Тим часом з'явилися всi, хто мiг з'явитися, - тридцять сiм чоловiк.
- Товаришi, - почав Нескуба, ввiмкнувши запис, - ви й самi помiтили, як змiнилася ситуацiя. Наш "Вiкiнг" потрапив у гравiтацiйне поле, причому джерело цього досить iнтенсивного поля менi не вiдоме. Нам треба негайно вирiшити, що робити. Вам слово, Лойо Майо.
Астроном - смаглявий молодий чоловiк з гострими очима - був, здавалося, заскочений зненацька.
- Спостереження, якi ми провадили, не виявили в навколишньому просторi нi поодинокої зорi, нi пилової хмари...
- А чи може бути блукаюче гравiтацiйне поле? - спитав Нескуба.
- Досi астрономiя не знала таких, - Лойо Майо вибачливо усмiхнувся. Магнiтнi поля пiд час великих збурень в атмосферi сонця можуть вiдiрватися, але гравiтацiйнi... Випадок унiкальний, у нас зовсiм мало даних спостережень, щоб зробити якiсь певнi висновки.
"А iнтуїцiя? - невдоволено подумав Нескуба. - Що тобi говорить iнтуїцiя?" Уголос запитав:
- Що ви пропонуєте?
Лойо Майо знизав плечима.
- Треба вивчити поведiнку поля.
"Ну, звичайно, - вивчити, проаналiзувати..." Пiсля астронома промовляв астрофiзик - низькорослий чоловiк з копицею чорного волосся. Говорив коротко i категорично:
- Нова загадка природи. Сюрприз. Вся надiя на радiолокацiю. Коли вiзуальнi спостереження недостатнi...
Наче блискавка, Нескубу пронизала думка: чорна дiра! Вiзуально її не виявиш, хiба покриє якусь зiрку, але це надзвичайно рiдкiсне явище - таке покриття...
Вiн уже не чув, що говорив астрофiзик: слухав свої власнi думки. I коли той умовк, запала тиша - капiтан дивився на своїх товаришiв, але нiкого не запрошував говорити. Цю хвилинну розгубленiсть помiтили, заворушилися. Нескуба опам'ятався i швидко сказав:
- Цiлком правильно: це явище потребує дослiдження. Але насамперед треба виправити курс "Вiкiнга". Енергетичним резервом ми ще не користались... Вiн якраз i призначений на випадок непередбачених, несподiваних обставин. Якщо немає заперечень, прошу всiх негайно зайняти свої мiсця, антиперевантажнi костюми - обов'язково. Черговий пiлот i штурман лишаються тут. Нараду закiнчено. - Нескуба вимкнув запис.
Нiхто не заперечував, усi заспiшили до виходу. Еола на мить обернулася, i капiтан вловив у її очах тривогу.
"Невже вiдчула? - подумав, i серце йому тенькнуло. - Тонка, спорiднена натура".
Читать дальше