Юрий Щербак - Юрій Щербак. Час тирана. Прозріння 2084 року (2014)

Шейх Омар аль-Бакр, висунувши ідею повзучої ісламської айландизації (від Island — острів) світу (тобто розповсюдження ісламських островів на всіх континентах), до певного часу не вдавався до прямої збройної агресії, хоча мав у своєму володінні «сунітську» (Пакистан) і «шиїтську» (Іран) ядерні бомби. Але амбіції шейха стримувала смертельна ворожнеча між сунітами та шиїтами. Вся мережа глобалізації, зведена наприкінці XX — на початку XXI століть, луснула під час Третьої та Четвертої світових воєн, вибухів і Великої Темряви так, наче це була іржава залізна клітка для хижих птахів, але птахи виросли, зміцніли й, змахнувши крилами, розірвали цю клітку й розлетілися навсібіч.

Те, що в такій світовій каламуті вціліла Україна, хоч і пережила війни, окупації й перевороти — було одним із незбагненних див історії.

Після ядерних вибухів і Великої Темряви людство вже не повернулося до стану споживацького, гедоністичного накопичення непотрібних зайвих предметів — символів багатства, престижності, жадібності, захланності, примх, нестримних фантазій. І не тому, що отямилося, прозріло, прислухалося до пересторог «Римського клубу», його доповіді «Межі зростання», а просто тому, що став відчуватися БРАК багатьох речей, мінералів, металів, сполук і сировинних субстанцій. Те, що сухою офіціозною мовою називається «брак ресурсів». Звичайно, фантазія і винахідливість вчених багато в чому компенсували цей дефіцит і воєнна промисловість працювала на повних обертах, випускаючи нові аерокосмічні й океанські бойові платформи, «ящірки», «черепахи», збройно-роботизовані комплекси, дрони, сателіти, ракетні системи і тому подібний мотлох, який застаріє за кілька років. Україна-Русь завдяки запасам своєї магічної «дев’ятки» — дев’яти рідкісних елементів, вкрай необхідних у виробництві зброї та електроніки подвійного призначення — на тлі загального здефіцитнення ресурсів опинилася серед потенційно багатих країн.

Особливу роль відігравав гафній, аналог цирконію, 72-й елемент таблиці Менделєєва, запаси якого виводили Україну-Русь на трете місце в світі — після Австралії та Північної Америки. Завдяки гафнію на підприємствах концерну «Чорнобиль-30» були створені найпотужніші й найбільш ємні акумулятори, вироблено кілька одиниць тактичної ядерної зброї, випродукувано гафнієві композитні матеріали для ракетних двигунів і процесорів. «Гафнієвий проект» належав до надтаємної інформації, якою володіли тільки члени КОПОР-РАМ і вузьке коло спеціалістів; за розголошення таємниці носіїв цих знань мала спіткати смертна кара — вони самі добровільно підписали таку угоду.

Ось чому Гайдук довго вагався, даючи згоду на виїзд Малахова до Коста-Рики. За таємною інструкцією, носій надсекретної інформації не мав права залишати країну упродовж 5-10 років після відходу від справ. Але Гайдук пішов проти власних правил і після болісних роздумів підписав заяву Малахова. В декреті Координатора стояли слова: «Як виняток, дозволити…»

Як виняток.

Кожна людина і країна проживала свою долю «як виняток», усупереч усім правилам, бо історія не діяла за правилами, а надавала перевагу виняткам.

Після навчань «Весняна рапсодія» на полігоні «Десна-444» саме під час вечірньої рибалки на катері «Гетьман Махун» змовники нарешті оформили свої плани, створивши Фронт народного опору — ФНО: на його чолі став генерал армії, міністр оборони Палій, начальником штабу призначили полковника Стригуна. Серед дев’яти членів Фронту — вісім генералів і одна жінка — Леді Палій, якій доручено було створення загальнонаціональної жіночої організації «Матері проти насильства».

Стригун та його люди підготували Палієві проект короткої відозви нового режиму:

«Громадяни України-Руси!

Керуючись вищими національними інтересами, Фронт народного опору ставить за мету повалення тиранічного режиму генерала Гайдука і широку демократизацію суспільно-політичного життя України-Руси.

Генерал Гайдук, на якого в 2079 році покладались великі надії, виявився неспроможним як в інтелектуальному, так і моральному плані лідером, який, не прислухаючись до колективної думки військового керівництва, став на шлях узурпації влади, прийняття хибних одноособових геополітичних рішень, у результаті яких Україна-Русь, ігноруючи існування такої миролюбної і дружньої сили, як ісламський світ, необґрунтовано переорієнтувала вектор свого розвитку виключно на юдо-християнський Захід, чим значно послабила свої позиції. Гайдук, усупереч лінії військового керівництва на мир і злагоду в суспільстві, несе особисту відповідальність за жорстокі незаконні репресії‘ особливо в сфері національної політики (так звані „Шевченкові“, „пушкінські“, „міцкевичеві“, „єврейські“ та інші процеси з великою кількістю невинних жертв).