Юрий Щербак - Юрій Щербак. Час тирана. Прозріння 2084 року (2014)

— Візьмете мене до себе? — засміявся Гайдук. — Ви хоч стріляти вмієте?

— Не кулями єдиними живе людина… Ваш Святик — божественне дитя. Його чекає велике майбутнє. Він випромінює світло. Бережіть його. Благослови його Господь.

— Дякую, владико.

І згадавши щось, Гайдук сказав:

— Я знаю, що у вас є прямий канал зв’язку із Папою Римським.

— Мій особистий представник…

— Передайте Папі Клименту, що в нас є надійні дані про змову проти Папи у Ватикані. Її очолює кардинал Саймс. Не виключений замах на Папу. Нехай бережеться.

Патріарх тричі розцілувався з Гайдуком на прощання. Вже виходячи у двір, де чекав його автомобіль, патріарх зупинився і ще раз перехрестив Гайдука:

— Співчуваю вам. Як глава держави ви мусите реагувати, брати гріх на душу. Я ж як глава церкви можу лише нагадати, що сказав Господь: «Не мстіть за себе, але дайте місце гніву Божому, як написано: у Моїй владі є помста, і я віддам, сказав Господь».

Гайдук схилив мовчки голову. Патріарх не знав, що серед тих, хто підписав «Маніфест 148-ми», стояло ім’я академіка Твердохліба.

Учитель представив слухачам Всесвітньої академії науки і мистецтва влади (кратології) чергового лектора, назвавши його Германіком. Оскільки лютий холод зійшов з гірських вершин і дах Академії та галявина були засипані снігом і спуститися в долину за їжею можна було або на лижах, або на снігомобілі, заняття перенесли до зали, де запалили камін. Слухачі, закутавшись у сірі шерстяні пледи, розсілися на підлозі, уважно розглядаючи Германіка.

Це був смаглявий міцної будови молодий чоловік: на голові — чорний сталевий шолом із відпиляними рогами, на тілі — бронежилет, схований під пурпуровим плащем.

— Я був наймолодшим і наймогутнішим імператором світу, чотирнадцятиразовим консулом, великим понтифіком, трибуном, батьком війська, народним демагогом, тобто захисником народу. Мене охороняли тринадцять когорт преторіанської гвардії, по тисячі воїнів у кожній, яким я сплачував на рік сорок тисяч сестерцій. Я пережив шість заколотів, викривши і покаравши їх призвідців.

Коли Сенат виступив проти мене, я показав їм це, — він витягнув з-під плаща меч, і слухачі побачили коротке закривавлене лезо.

— Я сказав цим старим пердунам — я прийду до вас, і він, — Германік високо над головою підніс меча, — прийде разом зі мною. Я читав лише дві книги, які носив за мною мій слуга. Називалися вони «Меч» і «Отрута» — туди вносилися списки тих, кого треба було стратити. Кожен Володар має такі книги. Це були важкі книги, і наприкінці мого правління їх возили на запряженій трьома кіньми колісниці, яку я звав «Птиця-трійка».

Він зареготав дивно, наче плакав, але ніхто із слухачів не посміхнувся. В залі запала тиша, лише потріскували поліна в каміні.

Германік сховав меча до піхов.

— Мене хотіли вбити ще дитиною, але на подушці сиділа змія, яка берегла мій сон… Я був найщасливішою людиною в світі, — широка усмішка промайнула по його похмурому обличчю космічного жандарма. — Я любив свою матір — вона була вродлива й молода і ночами приходила до мене — після того, як отруїла батька. Але найбільше — Олівію. Я був закоханий у свою сестру, вона також приходила по ночах — коли матінка виїздила на берег моря.

Ваш Учитель запитує вас — навіщо вам влада? І ви часто не знаєте, що відповісти. Запам'ятайте, — голос Германіка став грізним, і серця слухачів стиснулись від страху. — Влада потрібна для того, щоб задовольняти будь-які ваші хотіння, будь-які пристрасті, навіть злочинні, навіть прокляті богами вчинки. Ви можете пити людську кров, злягатися з матерями і сестрами, розтлівати маленьких хлопців і дівчаток, мати статеві акти з тваринами. Як я зі своєю кобилою, яку зробив громадянкою імперії, а потім — членом Сенату. Я любив її й хотів на ній одружитися. Запліднюючи кобилу своїм сім'ям, я сподівався, що народиться маленький кентавр, наш син із тілом жеребця і моєю головою. Але тодішні наші пізнання в генетиці були дуже відсталі, не те що зараз. Тепер я задовольнив би цю схотінку… Коли Сенат хотів поставити статую Зевса, я наказав скульпторові ванти її з мене.

Влада дається вам для того, щоб робити будь-що — і ніхто, ніхто, якщо ваша влада справжня, не скаже вам слова заперечення. Навпаки — знайдуться філософи і поети, які звеличать вас, оспівуватимуть ваші діяння у піснях, одах, поемах, псалмах, панегіриках, телесеріалах, літописах, легендах, хроніках, філософських монографіях, казках, гімнах та історичних романах. Філософи, якщо вони віддані вам і якщо вони справжні філософи-діалектики, виправдають вас, будь-яке ваше свинство… навіть вбивство матері, навіть кровозмішання, навіть підпал столиці.