Микола Дашкієв - Зорепади

Сьогодні я дозволю собі поставити експеримент над представником типу C. Чистота… я сказав би навіть, ідеальна чистота типу підтверджується висновком експертної комісії.

Короткі відомості про піддослідного:

Прізвище та ім’я: Білл Ярд.

Посада: віце-директор інституту проблематики.

Причина згоди на експеримент: гостре бажання стати директором (пожвавлення в залі).

Столик, за яким ви бачите шановних членів жюрі, є не що інше як інформаційно-логічна машина «Ай-Бі-Сі». Вона сприймає завдання з голосу і висвічує відповідь ось на цьому екрані. Ай-Бі-Сі, будь ласка, покажіть нам середню криву розумової діяльності містера Ейнштейна під час сніданку у пані Вестінгауз. Дякую. А тепер продемонструйте таку саму криву містера Ярда, коли він слухає доповідь на останньому міжнародному симпозіумі… Як бачите, панове, різниця відчутна (сміх у залі). Містер Уїтсон, запросіть пана віце-директора!

Обмацуючи залу сторожким поглядом, зайшов високий худорлявий блондин. Вираз обличчя в нього був трохи вередливий, навіть ображений. Звичною ходою він рушив до жюрі, та асистенти піймали його, всадовили у спеціальне крісло, спритно обплутали кольоровими дротиками й наділи на голову шолом, схожий на ті, які й досі можна бачити у жіночих перукарнях.

— Ефективність мого препарату, — вів далі Кувиркот, — визначається за формулою (Ай-Бі-Сі, будьте ласкаві!):

де Р 1 — початковий розумовий рівень індивіда; Р 2 — розумовий рівень після прийняття препарату; К — коефіцієнт підсилення, що нелінійно залежить від дози.

Дві години тому у присутності членів жюрі містер Ярд прийняв дозу препарату «Підсилін», достатню для побудови нової теорії відносності (шум, оплески)!

Ми, звичайно, не будемо завдавати клопоту містерові Ярду й вимагати негайних наукових відкриттів — на все свій час. Проте беру на себе сміливість сподіватися, що містер Ярд не відмовиться ще раз вислухати доповідь, котра, як ми бачили, викликала в нього дещо… е-е, спрощені розумові реакції. Містер Уїтсон, ввімкніть магнітофон! Ай-Бі-Сі, ласкаво прошу!

Віце-директор вмостився в кріслі зручніше, на обличчі застиг вираз похмурої зосередженості. Ось зараз жовта лінія у самому кутику екрана підскочить, зав’юниться, заграє всіма барвами веселки! Але… по лінії пройшло тільки дрібне безсиле тремтіння, як по тілі черв’яка на гачку в риболова.

— Містер Уїтсон, додайте гучності, може, він не чує! — вигукнув Кувиркот. Але жовта лінія зовсім заспокоїлася, вона зробилася відверто безсоромною прямою.

Професор затулив обличчя руками, зал закишкав, заґелґотів… А голова жюрі пошепотівся з машиною, і на екрані спалахнуло:

при Р 1, що дорівнює 0, Р 2дорівнює 0 незалежно від величини К.

— Окремий випадок, — розвів руками голова. — Містер Уїтсон, валер’янки професорові!

На дворі загримів ланцюг, несамовито загавкав пес. Савелій встав і крізь відчинене вікно вже збирався гримнути на дурного собаку. Та так і завмер з розтуленим ротом.

Здоровенний пес скавчав сиплою фістулою і, заплющивши від жаху очі, втискувався в найдальший куток будки.

А за огорожею стовбичив на задніх лапах велетенський банькатий ящір і заглядав через паркан. Від спеки він роззявив пащу, як крокодил. Ящір був сіро-зелений, тільки на череві зблискувала потерта жовта луска. Замість підгорля одвисала дрябла зморшкувата шкіра.

— Вам чого? — спитав Савелій. За його спиною злякано зойкнула дружина.

— Савелій тут живе? — спитав ящір скрипучим голосом. Вирячкуваті очі вп’ялися у тайговика.

— Так, це я буду, — відповів Савелій. — Заходьте, коли є справа. Гостем будете.

Він вийшов, загнав у хлівець козу, швиргонув туди-таки допитливе поросятко. Ящір схвально спостерігав за його діями. Савелій шугонув з двору гусей і лише тоді прочинив хвіртку.

— Здрастуйте, — мовив ящір. — Я від ГАМу, тобто кажучи, від галактичної асоціації мисливців…

— Та ви заходьте до хати, — мовив Савелій. — Погомонимо як годиться.

Він провів гостя до кімнати, всадовив за стіл. Напівжива з ляку дружина заметушилася між льохом, коморою та піччю. «Знов привів чудовисько, — бідкалася вона подумки. — Сам бродяга, через те бродяги і в дім пруть. От уже справді: свій свояка бачить здалека. Коли вже порозумнішає, коли житиме, як усі люди?»