Олександр Ємченко - Піраміда Сонця

Помічено також, що над Ураном віють сильні вітри, швидкість яких сягає до 350 кілометрів за годину. Звідки такі урагани, якщо на планеті немає великої різниці у температурах полярних і екваторіальних районів? Це ще одна загадка Урана.

Незважаючи на свої гігантські розміри, сьома планета надзвичайно швидко обертається навколо своєї осі — доба там триває 16,5-17,05 години. Сильний обертовий рух буквально сплюснув планету з обох боків.

А що там, у надрах Урана? Є всі підстави гадати, що розплавлене ядро планети складається із скельних порід і оточене океаном води, товщина якого сягає 8 тисяч кілометрів, а температура доходить до 4 тисяч градусів. Чому ж тоді вода не закипає і не випаровується? Цьому перешкоджає потужний тиск автосфери, який разом з космічною холоднечею нейтралізовує гарячий пал Уранового «котла», де, на думку деяких учених, можуть народжуватися… алмази. Так-так, алмази… Але спробуй до них коли-небудь дістатися!

Ще в 1960 році київський астроном С. К. Всехсвятський висунув гіпотезу, що всі планети-гіганти мають кільця. Згодом передбачення вченого блискуче підтвердилось. Не відмовився від почесної «корони» и Уран.

10 березня 1977 року працівники багатьох обсерваторій світу спостерігали, як Уран проходив по тлі однієї не дуже яскравої зірки. Мета була одна — краще роздивитися атмосферу планети і вточнити її параметри.

Але сценарій спостереження несподівано змінився. Як писав пізніше американський астроном Джеймс Елліот, коли до затемнення зірки залишалося кілька хвилин, покажчики інтенсивності її світіння раптово впали до нуля, потім знову підскочили. Так повторилося п’ять разів. Коли зірка виходила з-за Урана, відбулося те ж саме. Висновок? Навколо планети обертаються невідомі матеріальні тіла… Які саме? Спершу Елліот подумав, що це пояс маленьких супутників. Ще раз перевірив покази самописців. Виявилось, що світло зірки не повністю тьмяніло, а тільки слабло на 50–90 відсотків. Значить, це не масивні тверді тіла. А що ж тоді? Це могли бути тільки кільця Урана!

«Зовнішнє кільце, назване Епсилоном, — писав Джеймс Елліот, — найзагадковіше. Воно не здається круглим, воно може бути похилим, може мати форму еліпса, а можливо, тут не одне, а два кільця. Але щоб з’ясувати це, нам, напевне, доведеться чекати 1986 року, коли «Вояджер-2» добереться до Урана».

І ось космічна станція дісталася до планети. Вчені Землі мали рацію — Уран оточений кільцями, ширина більшості з яких — кілька кілометрів.

Найяскравішим є зовнішнє кільце Епсилон. Менші кільця Дельта, Гамма та Ета мають голубувато-зелені відтінки, у решти кілець переважають світлі тони. Нині відомо 11 кілець Урана. Як гадають вчені, вони складаються з крижаних брил приблизно метрового діаметра.

Ще більше сюрпризів піднесли супутники Урана — п’ять відомих і десять нововідкритих, сім з яких, до речі, запропоновано назвати іменами загиблих на «Челленджері» американських космонавтів. Мужні дослідники космосу, вони гідні того, щоб їхні імена були увічнені на небі. Символічно — імена семи відважних над сьомою планетою.

З відомих супутників Урана привертає увагу своєю химерною конфігурацією Міранда. Враження таке, ніби це небесне тіло побувало в страшних обіймах одного з синів першого володаря світу — одноокого циклопа чи сторукого гекатонхейра. Один бік цього супутника роздутий, інший — сплющений. Маючи «шевроновий» рельєф, Міранда помережена синусоїдальними смугами та візерунками кратерів діаметром близько 5 кілометрів. Вчені вважають, що на цьому супутнику відбуваються тектонічні процеси.

Густо покритий ударними кратерами і супутник Титанія. Це найбільше небесне тіло над Ураном — його діаметр становить 1600 кілометрів. Розміри кратерів та глибоких долин поміж ними тут сягають 300 і більше кілометрів.

На Титанію схожий Аріель, поверхня якого також зграсована кратерами, долинами, тріщинами і ровами.

А тепер трохи пофантазуємо.

«…Дивовижним був цей, покинутий у просторі, віддалений від Сонця майже на три мільярди кілометрів маленький супутник Урана Оберон, чи Громовий Місяць, як називали його бувалі астрольотчики.

Похмуро-багряна куля, оточена неглибокою, просякнутою темним димом атмосферою… У морі розплавленої лави, що покривала поверхню планети, плавали вогненні острови. Крізь жерла вулканів вихоплювалося полум’я, наснажене високою радіоактивністю надр Оберона.