Олександр Ємченко - Піраміда Сонця

13 березня 1781 року, спостерігаючи зоряне небо, він спрямував свій саморобний (висотою з чотириповерховий дім) дзеркальний телескоп-рефлектор на групу зірок у сузір’ї Близнюків. Нічого нового не помітив — ті ж самі зорі, ті ж чорні провалля космосу. Несподівано у полі зору з’явилося небесне тіло, не схоже на зірку. Астроном швидко зафіксував його положення. Наступної ночі він знову зустрівся з ним. Потім ще і ще…

26 квітня у Лондонському королівському товаристві Вільям Гершель доповів, що відкрив нову… комету. Доповідь так і називалася: «Повідомлення про комету». Німецькому емігрантові повірили. Його ім’я почало набувати популярності. Король Георг ІІІ зробив Гершеля придворним астрономом і виділив платню у 200 фунтів стерлінгів. Королівське товариство присудило йому щорічну золоту медаль і обрало своїм членом. Більше того, французький астроном Жозеф Лаланд, автор багатьох підручників і популярних книг з астрономії, запропонував назвати нове небесне тіло ім’ям Гершеля… Ні, це вже занадто! Винуватець всього цього ажіотажу скромно відхилив цю ідею на користь, звичайно ж, короля Англії Георга ІІІ. Але все вийшло інакше. Виявилося, що Гершель відкрив зовсім не комету, не хвостату «гостю», а… нову планету!

Це сенсаційне повідомлення надійшло з Росії. Зробив його петербурзький академік Андрій Іванович Лексель. Родом з Фінляндії, він 1768 року переїхав до Петербурга, де працював під керівництвом знаменитого Леонарда Ейлера. Досліджуючи рух небесних тіл, безпомильно встановив, що відкритий Гершелем об’єкт — не комета, як той вважав, а нова планета Сонячної системи. Гершель, м’яко кажучи, помилився, йому не вистачило проникливості і широти погляду.

Ця обставина дещо зіпсувала репутацію обласканого королем нового члена Лондонського королівського товариства. Та нащадок німецького музиканта недовго журився з цього. Його «комета» стала планетою… Це ж чудово! Помилка повернулася великим відкриттям — історичним, епохальним. Не вийшло з присвоєнням назви? Що ж, порушувати усталеної традиції не слід — хай нова планета, як і всі, носить божественне ім’я. І не яке-небудь, а першого володаря світу! Тут і королю не соромно поступитися, не те, що йому, простому смертному. Та й, зрештою, справа не в назві — головне в пріоритеті відкриття.

Отак з’явилася 1781 року в астрономічних каталогах сьома планета Сонячної системи, яку назвали Ураном.

Бог Уран був батьком Крона і дідом Зевса. Як і в міфології, між планетами Ураном, Сатурном і Юпітером теж помітна «кревність». Вони ніби вийшли з одного лона. Хто більший, хто менший — суть не в розмірах, а в начинні.

Тривалий час Уран був для землян планетою суцільних загадок. Було тільки відомо, що планета обертається навколо Сонця майже по коловій орбіті на відстані 2 870 мільйонів кілометрів. Її рік тривав 84 земних роки. Радіус більше ніж в чотири рази перевищує радіус Землі. Ще б пак, планета-гігант!

Як і Венера, Уран обертається навколо осі не в той бік, у який обертаються всі інші планети. Вісь обертання лежить мало не в площині його орбіти, і тому він лине навколо Сонця в, так би мовити, лежачому стані, неначе постійно спочиває.

У січні 1986 року «спочинок» Урана потривожила космічна станція «Вояджер-2». Вона пройшла мимо планети на відстані 81 тисяча кілометрів, сфотографувала її володіння і передала дані на Землю. Через 2 години 45 хвилин сигнали дійшли до землян, і загадок сьомої планети стало ще… більше, хоч багатьма таємницями вона й поступилася.

За даними космічної станції, Уран має голубувато-зелений колір. Його атмосферна оболонка — це суміш молекулярного водню, гелію, метану, аміаку, ацетилену та інших вуглеводів.

В атмосфері виявлено незвичайне світіння, назване «електросяйвом». Крім цього, магнітометри зафіксували потужне магнітне поле, про яке раніше не було ніяких даних.

Ще одна загадка. Уран одержує від Сонця в 370 разів менше тепла, ніж Земля. Звичайно, там не зігрієшся у сонячному промінні. І все ж при всьому цьому освітлена Сонцем півкуля планети виявилась чомусь холоднішою, ніж та, що знаходиться в тіні.

Яка ж все-таки погода на Урані? Інфрачервоні датчики космічної станції зареєстрували температуру у верхніх шарах хмар мінус 212 градусів, а в нижніх — мінус 192 градуси.