Юрий Лоцманенко - Право жити

— Сумна історія, капітане. Ми будемо обережніші й використаємо усі наявні можливості захисту. Контакт з місцевим… з місцевою фауною не відбудеться, гарантую вам це.

Вогненна колісниця, гуркочучи, прокотилась у блакиті, немов усі блискавки світу спалахнули одна за одною. Там, де колісниця промчала між хмарами, випав короткий дощ. Минули хвилини, і вітер розвіяв по кришталевому небозводу відбитки копит небесних коней: боги не люблять залишати сліди. Тож треба дякувати всесильним за великодушність. Небесна кара спіткала інших…

Над обрієм корабель став на полум'яний стовп і повільно опустився на маківку найвищої гори. Земля щиро вітала зоряних гостей. Засніжена гірська вершина враз спалахнула привітним голубим сяйвом, язики розпеченого базальту поповзли вниз по схилах, пробиваючи чорні задимлені стежини в заростях вічнозеленого маквісу. Транссистемник «Сео» зупинився в повітрі й завис над палаючою горою.

Сонце завершило щоденну свою працю й сховалося на відпочинок. Однак ніч була світлою. Маківка гори урочисто сяяла, мінячись барвами. Спершу яскраве голубе світіння поступилося жовтогарячому, потім тьмяно-червоному. До ранку гора охолонула зовсім. Зореліт вимкнув антигравітаційну подушку і обережно, випробовуючи земну міць, опустив сімдесят кілотонн своєї маси на амортизатори. Гора крекнула, але витримала.

— Попередні дослідження, капітане. Діаметр активної зони два з чвертю кілометри. Радіація в епіцентрі під дюзами сім тисяч двісті, на кордоні зони — п'ятнадцять. Сейсмічний прогноз? Так, зроблено. Цілком сприятливий. Висота гори над рівнем моря близько трьох тисяч метрів, отже наявність у враженому радіацією районі людей практично виключена. Інші дослідження дублюють висновки Тао Барое — а що могло змінитися за якихось чотириста років?.. Два кілометри радіоактивної зони — менше ніж нічого. Ви неперевершений майстер пілотажу, капітане!.. Так, пробачте, моє зауваження справді недоречне. Капітане, хімічний склад земної атмосфери дає можливість перебувати за межами радіаційної плями без нейтронітових скафандрів, і я гадаю…

— У нас немає потреби виходити за межі зони.

— Звичайно, капітане. Втім, можливо, згодом… Ми все ж не один рік провели у Просторі, і відпочинок не завадив би команді. Зрештою… Я теж не робот.

— Ми не гаятимемо часу на відпочинок, Аое. Те, що ви не робот, я знаю. Підготуйте негайно вихід охоронного загону та відповідної техніки. Призначаю вас координатором захисту. Який строк потрібен вам для встановлення стаціонарного захисного бар'єра?

— Мабуть, не менше чотирьох діб.

— Випромінювачі поля захисту почнуть діяти через три доби. Це наказ, Аое. А зараз силами охоронного загону організуйте тимчасовий захист. Ніщо живе не повинно проникнути до зони радіації, і особливо — запам'ятайте, Аое! — вийти за її межі. Більшість земних тварин бояться вогню — запаліть і підтримуйте навколо «Сео» вогняну смугу. Якщо ж все-таки хтось опиниться в межах радіаційної плями, негайно знищити, будь то людина чи тварина. Це теж наказ, Аое. Після встановлення стаціонарного захисного бар'єра охорону зняти.

— Виконую, капітане. Кого призначити координатором ремонтних робіт?

— Ремонтом керуватиму я сам.

Здалеку небесна колісниця скидалася на товстий чорний спис. Загострена його верхівка поринула в хмари: боги і на землі торкаються неба. Але краще не дивитися на них навіть здалеку. Хтозна, як поставляться вони до людської цікавості? Боги всевладні…

Дев'ятеро космонавтів вийшли із зоряного корабля. Нейтронітові оболонки скафандрів не відбивали жодного кванта світла, і в сонячних променях космонавти здавалися примхливо вирізьбленими клаптями міжгалактичної порожнечі. Відхилився прямокутний вантажний люк, нечутно опустився одним боком на грунт, утворивши пандус. По ньому гнучкими суглобистими щупальцями задріботіли роботи. Шестеро зореплавців і шістдесят роботів, розбившись на злагоджені групи, швидко попрямували від корабля. Групи поминули незримий кордон радіаційної зони, спустилися вниз по схилах ще на кількасот метрів — там фон радіації був уже незгубний для живого. Незабаром зелені маквісові схили гори оперезало коло чорних цяток: охоронний загін приступив до виконання своєї місії. Шістдесят пар електронних очей уважно стерегли невидиму межу. Шістдесят грізних променевих рушниць гарантували безпеку. Ні, чужинцям ніщо не загрожувало, небезпека нависла над земною фауною. І саме тому було віддано наказ: кожному, хто порушить кордон радіоактивного згарища, — смерть! Навіть всевладні небожителі не можуть дарувати всім необережним нейтронітові скафандри.