Курт Воннегут - Колиска для кішки

«Світом править та рука, що постачає товар до аптек».

«Почнемо будувати нашу республіку з мережі аптек, з мережі бакалійних магазинів, з газових камер та національного спорту. Тільки після цього можна писати конституцію».

Я обізвав Боконона чорномазим мерзотником і знов змінив тему. Я заговорив про значні, героїчні вчинки окремих людей. Зокрема, я хвалив Джуліана Касла та його сина, які, не боячись смерті, пішли, коли смерчі ще вирували, до «Дому надії та милосердя в джунглях», щоб віддати людям усі надію та милосердя, які в них залишились. Назвав я також величною смерть бідної Анджели. Вона знайшла кларнет серед руїн Болівара і відразу почала грати на ньому, навіть не перевіривши, чи не попав на інструмент лід-дев’ять.

– Грайте, флейти, грайте ніжно, – пробурмотів я хрипко.

– Ну, може, ти також знайдеш гідний спосіб померти, – сказав Ньют.

Так міг сказати справжній боконіст.

Я не втримався та повідав йому про свою мрію: піднятись на гору Мак-Кейб з якимось величним символом і встановити цей символ на вершині. Я на мить відірвав руки від керма, показуючи, що такого символу в мене немає.

– Але, хай йому грець, який це може бути символ, Ньюте? Який то буде чортів символ? – я знов ухопився за кермо. – Кінець світу вже настав, ось, я вже тут, можна сказати, майже останній чоловік на землі; ось вона, найвища гора, в мене перед очима. Тепер я знаю, для чого існував мій карас , Ньюте. Бозна-скільки людей працювали вдень і вночі протягом, може, півмільйона років для того, щоб я зійшов на цю гору. – Я покрутив головою, ледь не заплакавши. – Але що, Боже милостивий, що я маю тримати в руках?

Говорячи це, я несвідомо дивився у вікно машини, настільки несвідомо, що проїхав більше милі, перш ніж збагнув, що я тільки що подивився у вічі старого чорношкірого чоловіка, живого чоловіка, який сидів біля дороги.

Я зменшив швидкість. Потім зупинив машину. Заплющив очі.

– Що сталося? – спитав Ньют.

– Я бачив Боконона там, на дорозі.

Він сидів на камені. Він був босий. Його ноги були припорошені льодом-дев’ять. Його єдиним одягом було біле покривало з блакитними китицями. Китиці складались у напис «Каса Мона». Він ніби не помітив нашої появи. В одній руці він тримав олівець, у другій – аркуш паперу.

– Боконон?

– Так, а що?

– Чи можу я спитати, про що ви думаєте?

– Я думаю, юначе, про завершальну фразу «Книг Боконона». Час для останнього речення настав.

– Вам це вдалось?

Він знизав плечима та подав мені папірець. Ось що я на ньому прочитав:

«Коли б я був молодим чоловіком, я написав би історію людської дурості; а потім я зійшов би на вершину гори Мак-Кейб, ліг би на землю, підклавши мою історію під голову замість подушки; а потім я підібрав би з землі крихітку тієї блакитно-білої отрути, що перетворює людей на статуї; і я зробив би статую з себе самого – постать, що лежить горілиць, моторошно посміхаючись, і показує довгого носа Самі-Розумієте-Кому».

Фома – нешкідлива неправда. (Прим. авт.)

Згідно з біблійним оповіданням, Йона потрапив до черева кита. Його історія сприймається як символ важких життєвих випробувань. ( Тут і далі прим. пер., якщо не зазначено інше. )

Тут і далі вірші у перекладі С. Бойко.

120 см.

В. К. Філдс (W. C. Fields; 1880–1946) – відомий американський актор-комік. ( Прим. ред .)

«Марія Целеста» – вітрильне судно, яке було покинуте екіпажем за нез’ясованих причин і знайдене 1872 р. в Атлантиці на півдорозі між Азорськими островами й Португалією. ( Прим. ред .)

38 та 54 °C.

«Американ флаєр» ( American Flyer ) – фірма, що виготовляла механічні іграшки. Була створена 1907 р. в Чикаго фабрикантом В. Колманом та конструктором механічних іграшок В. Гафнером. У 1914 р. випустила першу в світі модель електричного локомотива. ( Прим. ред .)

Томмі Менвілл (Tommy Manville, 1894–1967) був популярним у середині ХХ століття завдяки великому багатству (він одержав спадок від батька, власника підприємства з виробництва азбесту) та численним шлюбам (мав 11 дружин). Окрім цього надзвичайного ланцюжка шлюбів і розлучень, нічого видатного не зробив, але потрапив до Книги рекордів Гіннеса та довго був об’єктом пліток.

Барбара Гаттон (Barbara Woolworth Hutton, 1912–1979), спадкоємиця короля роздрібної торгівлі, була однією з найбагатших жінок світу, але одержала прізвисько «бідненька багата дівчинка», коли батьки 1930 року, у часи Великої депресії, влаштували їй розкішний перший бал. Пізніше це прізвисько виправдалось, бо особисте життя Барбари склалося нещасливо: вона сім разів виходила заміж за чоловіків, які поводилися з нею брутально, і мусила розлучатися з ними.