Марина Дяченко - Мігрант

— Махайрод, він же Айрі-Кай, не дає згоди на з’єднання.

«Блін, плаский хліб…»

— Можна надіслати йому текстове повідомлення?

— Диктуйте.

Крокодил роззявив бува рота — й розгубився. Що йому сказати? «Візьми слухавку, ти, ідіоте»?

— «Терміново треба поговорити».

— Прийнято. Ще контакти?

— Ні.

Квітка згорнулась і повисла на стеблині, дожидаючи, доки її відпустять. Крокодил розімкнув пальці; впустивши на траву кілька пелюсток, комунікатор усотався в крону над його головою.

Вийшло сонце. Над землею, над травою, над квітами заклубочів туман, не холодний і липкий, а теплий, сріблистий, як ягняча вовна. Крокодил повернувся на станцію монорейки, де вони зустрічалися з Тимор-Алком, пройшовся взад-уперед і зрозумів, що знову програв.

— Комунікатор!

Цього разу пристрій зміїною голівкою піднявся з-під каменя.

— Текстове повідомлення для Махайрода!

— Диктуйте.

— «Зв’яжися зі мною негайно! Це необхідно».

— Прийнято. Ще контакти?

— Ні, — Крокодил усівся в траву. Його шорти миттєво змокли.

— Андрій Строганов?

— Так! — він підскочив; комунікатор висунув із-під каменя зміїну голову:

— Ваш рейтинг соціальної відповідальності зріс і становить один до мільярда. Вас долучено до кола громадян, відповідальних за загальні питання. Ви дістали для ознайомлення низку матеріалів. Свою волю ви можете виявити, коли будете готові, але не пізніше, ніж за добу.

— Е-е-е, — сказав Крокодил.

Очевидно, його ворушня зі статистикою міграції принесла несподіваний результат. Саме тепер, коли більш непотрібним, ніж рейтинг, для нього може бути тільки шведсько-японський словник.

— Спасибі, — сказав Крокодил невідомо кому. Усі автомати на Раа говорили жіночими голосами — крім, вочевидь, автомата Стратегічної Ради, що говорив голосом дитини.

Поспішати було нікуди. Крокодил відшукав зручну чашу-термінал, заповнену водою, й торкнувся поверхні своїм посвідченням.

«Андрію Строганов, на вашу особисту скриньку надіслано матеріал щодо судового рішення».

— Відкривай.

«Загальним волевиявленням громадян Раа пропонуємо засудити громадянина Вайрі-Даба, винного в умисному підпаленні лісового масиву на острові Променистий Мис, і громадянина По-лос-Нада, винного в умисному пошкодженні інформаційної мережі, що спричинило велику втрату ресурсів громади. Згідно з громадянською конвенцією, громадяни Вайрі-Даб і Полос-Над підлягають довічному вигнанню з Раа. Громадянине Андрію Строганов, підтвердьте присуд громади або відмовтеся потверджувати його. У цьому разі просимо вас навести аргументи й, у разі їхньої безпідставності, бути готовим нести відповідальність за своє рішення».

Крокодил сидів, дивлячись у воду; в глибині чаші повільно чергувалися два об’ємних портрети: незнайомий чоловік років п’ятдесяти й Полос-Над — відчайдушний парубок, що зовсім недавно веселився біля вогнища й волав, зриваючи горло, пісню: «Ми тут, бо маємо право!»

— Деталі!

«Вайрі-Даб або…»

— Полос-Над!

Він ураз загруз у мудрованому канцеляриті. Те, що скоїв молодий громадянин, на Землі називалося б хакерством — «в особливо великих розмірах»; думка про те, що хлопчину щойно після складення Проби виженуть із Раа навічно… До речі — куди?!

«Нова інформація: громадянин Полос-Над, цілком визнавши свою провину, клопотався про заміну вигнання на пожиттєве введення в кому».

Крокодил узявся за голову.

— Андрій Строганов: я не підтверджую присуд громади.

«Ваші аргументи?»

Він люто вдарив долонею по воді. Скалки монітора злетіли краплями, забризкали сорочку; здрібнілий і зменшений, екран потьмянів.

«Ваші аргументи?»

Він перевів дух:

— Недостатньо інформації!

«Отримайте додатковий пакет…»

Запис лісової пожежі. Справді страшно. Розбігаються звірі… Плавиться камера й до останньої секунди знімає… Якого дідька придурок Вайрі-Даб усе це скоїв? І якого дідька тут плутається його справа, з якою все ясно? Якби судили його одного — Крокодил підтвердив би й вигнання, й уведення в кому, й гільйотину на майдані…

А тепер не може.

Він стиснув руками скроні. Індекс його соціальної відповідальності — один до мільярда; писк блохи перед стогоном Світового океану. «От якби Айра, зі своїм індексом… Та як узагалі можливо, як можливо на Раа, де всі спокійні й ситі, давати такі середньовічні, такі бузувірські присуди?!»

«Андрій Строганов? Вам потрібен час для ознайомлення…»

— Ні!