Кость Лемешев - Капiтани космосу

Ось вже м’яко засвітився екран лівої панелі — прилади почали налагоджувати телезв’язок з Москвою. Міцна рука лягла на плече Олега. Юнак знав, що це прийшов Шао Лі, але навіть не оглянувся.

— Дізнайся, друже, — пошепки сказав він Шао Лі, — де зараз льотчик-космонавт Чуєв. Хай він чекає зв’язку з нами.

— Та він же на лікуванні. Опромінювання на Меркурії. Пам’ятаєш, півроку тому був випадок попадання метеорита у фотоелементу станцію?..

— Знаю. Годину тому я приймав повідомлення, що Чуєв уже видужав. Значить, кудись вилетів. Ось і дізнайся, де він, та підготуй зв’язок. Он на третьому пульті…

— Земля! Земля! — дзвінко пролунало з лівого екрана. — Москва до телерадіозв’язку готова.

Олег підвів голову від пульта і побачив на екрані радиста Московського радіоцентру Берідзе.

— Шота Олександрович! — чомусь пошепки звернувся до старшого колеги Олег. — Венера просить зв’язку з Кедровим. Термінова і закрита розмова.

— Венера? З Кедровим? — перепитав Берідзе. — Мабуть, щось надзвичайне, коли турбують дідуся Кедрова. Ну, що ж. Чекай.

Кілька хвилин на обох екранах нікого не було. Потім на правому з’явилося обличчя начальника космічної станції на Венері академіка Лебедєва, а на лівому — відома всьому світові сива голова Почесного Президента Кедрова. Екрани височіли над пультом, і Олег, закінчивши операцію з’єднання, сидів, затамувавши подих, немов самітній глядач в центрі незвичайного амфітеатру.

— Добрий день, Сергію Петровичу! — ґречно вклонився Лебедєв. — Даруйте, будь ласка, що потурбував вас. Ваші роки…

— Та ви що, всі змовились кожну розмову із згадки про мій вік починати? — сердито насупився Кедров. — Чого це вас так гіпнотизують мої сто двадцять років? Та я всім на собі доводжу благотворний вплив негативних йонів, друже. Заждіть, скоро не те буде! Всі люди житимуть кілька сторіч… Словом, киньте це й давайте ближче до діла. Здрастуйте, значить, Валентине Михайловичу. Слухаю вас.

— Незвичайна подія, Сергію Петровичу. Радісна і водночас гірка звістка для вас.

— Ви, я бачу, на Венері зовсім розучилися по-земному говорити, — посміхнувся Кедров. — Ходите навколо діла, мов олімпійський красень навколо богині Венери. Кавалер та й годі!

— Вибачте, Сергію Петровичу! Справа в тому, що… Нами одержана звістка про плазмольот «НБК-3» і ЙОГО капітана Юрія Чуєва. Вчора, тобто чотирнадцятого квітня за земним часом… Та що з вами, Сергію Петровичу?

Олег прикипів поглядом до екрана. Кедров раптом зблід, схопився за серце, хвилину стояв непорушно, потім потер долонею чоло і глибоко зітхнув.

— Все, вже все добре, Валентине Михайловичу. Тридцять шостий рік чекаю на цю звістку, а от бачите — не підготувався… Ну, ну, далі.

— Вчора наша радіостанція прийняла чіткі сигнали: «SOS! SOS! SOS!». Спершу ми думали, що вони сповіщають про якусь біду на одному з рейсових міжпланетних плазмольотів. Та всі наявні в польоті кораблі заперечили це. Результати обчислень з урахуванням ефекта Доплера показали, що джерело сигналів, прийшовши з міжзоряного простору, переміщувалось з потухаючою швидкістю по витягнутій орбіті навколо Сонця…

— Значить, це не був плазмольот Чуєва? — перебив Кедров. — І ви…

— І ми негайно послали туди плазмольот останньої вашої конструкції, Сергію Петровичу. Вечір і ніч тривала погоня, а годину тому відбулася зустріч з космічним посланцем.

— І це був…

— Так. Це був невеликий автоматичний плазмольот-розвідник, посланий до Сонячної системи з борту корабля Чуєва.

— Де Чуєв? — пошепки запитав Кедров.

— На плазмольоті-розвіднику виявилися копія бортового журналу капітана корабля Чуєва, записки першого випробувача плазмольотів майора Новикова і магнітофонна плівка зі звуковим листом Чуєва на Землю.

— Включайте запис! — сказав Кедров. І наказ, і благання відчув Олег в його схвильованому голосі.

— Зараз, — відповів Лебедєв. — Товаришу Павлов!

На екрані з-за спини Лебедєва з’явився з портативним магнітофоном в руках радист Павлов, поставив апарат на стіл, натиснув кнопку…

— Дорогі земляни! Товариші! Люди! — долинув до Олега хрипкуватий, але чіткий голос. — Звертається до вас капітан плазмольота «НБК-3» Юрій Чуєв. Десятого червня тисяча дев’ятсот вісімдесят восьмого року за земним календарем наш плазмольот у складі дев’яти чоловік команди першим в історії людства вийшов у міжзоряний політ. Як вам відомо, ми першу зупинку зробили на Марсі. Потім наш космічний корабель згідно з планом Академії Наук взяв курс у напрямі зірки Рігель, звідки радянським астрономом Добробасом були прийняті радіосигнали розумних істот.