— Адмірале Уолш, який найбільший літак зможе прийняти авіаносець?
Патрік Уолш замислився:
— «С-130 Hercules» [97] «C-130 Hercules» — чотиримоторний турбопропелерний військовий транспортний літак. Одна з його модифікацій (KC-130) використовується як повітряний танкер. Маса пального, що перевозиться, — 19 900 кг.
— це найважче, що будь-коли сідало на авіаносець. Та й то було лише експериментом.
— Значить, вам доведеться повторити цей експеримент удруге, — випалив Клотц.
Повітряний заправник «KC-130» на базі транспортного літака «Lockheed C-130 Hercules»
Хтось зацікавлено гмикнув. Офіцерня переварювала почуте.
— Одна з модифікацій «стотридцятого» є повітряним танкером. «KC-130», якщо мені не зраджує пам’ять.
— Поясніть детальніше, Френку, — зацікавився Ґарнетт.
Клотц вирвав зі свого записника листок, списаний розрахунками і підсунув ближче до центру стола.
— Враховуючи крейсерську швидкість «Привида», до Атаками від Уайтмена дев’ять-десять годин льоту. На сьомій годині польоту «В-2» огинатиме тихоокеанське узбережжя Перу. Перед вильотом загальна маса пального у бомбардувальнику становить 73 тонни. За шість годин він витратить приблизно 35 тонн. Оскільки «С-130» є турбопропелерним літаком і летить повільніше за «Привид», то мусить вирушити завчасно. Він чекатиме «В-2» якраз біля Перу. «Геркулес» зливає 20 тонн пального «Привиду», розвертається і порожній летить до авіаносця, що триматиметься на відстані 1500–2000 кілометрів від узбережжя. Приземляється на нього. Після дозаправки запас пального в баках «В-2» становитиме 58–59 тонн. Цього достатньо, щоб пролетіти ще 8800 км. На всяк випадок після завершення операції в повітряному просторі США на «В-2» чекатиме інший заправник, який доллє пального, щоби «Привид» зміг дотягнути до авіабази в Міссурі.
— Ви гарантуєте, що, зцідивши все пальне перед посадкою, «С-130 Hercules» зможе приземлитись на «Рональда Рейгана»? [98] Ідеться про авіаносець «CVN-76», названий в честь Рональда Рейгана.
— Думаю, так.
— Думаєте?
— Так, сер. Заправник сяде на авіаносець.
Леон Ґарнетт обмізковував пропозицію, потираючи долонею підборіддя.
— Добре, Френку, вам зелене світло. Сьогодні до обіду я повинен побачити детальний план операції. А ви, адмірале, готуйте авіаносець. Даю вам два дні.
— Слухаюсь!
— Це не все. Мені потрібні будуть «Раптори», [99] Маються на увазі вже згадані раніше винищувачі 5-го покоління «F-22 Raptor»
— поставив вимогу Клотц.
— Для чого?
— Для прикриття і зачистки. Мало знищити лабораторії. Потрібно ліквідувати всіх, хто був задіяний у проекті. Я веду до того, що хтось із персоналу може встигнути втекти в пустелю на автомобілі абощо. Стотонний «В-2» — не надто зручний засіб, щоб ганятися за втікачами по Атакамі.
— Чудова думка.
— Бачте, — докинув Уолш, — авіаносець хоч-не-хоч доведеться підтягувати. — Скільки «Рапторів»?
— Гадаю, чотирьох «F-22» буде достатньо.
— Окей. Можете застосовувати винищувачі, — міністр оборони позіхнув і звернувся до присутніх: — Панове, маєте якісь зауваження?
— А як же боти, сер? — похмуро мовив Кевін Чілтон. — Ті, що втекли. Вони небезпечні.
Знову запала мовчанка. Всі погляди спрямувались на голову оборонного відомства. Міністр недовго розмірковував перед тим, як відповісти.
— На них же не написано: «Виготовлено на замовлення Міноборони США»?
— Так… Тобто ні, не написано, — начальник стратегічного командування міг не відповідати, запитання було риторичним.
— З ботами нехай розбираються чилійці.
П’ятниця, 28 серпня, 08:46 (UTC -4)
«DW», житловий корпус
Заспаний і невеселий Тимур човгав у залу нарад. Від учора вона перетворилась на подобу командного пункту.
Хлопець прокинувся о пів на п’яту ранку. Довго лежав, підібгавши коліна до грудей і втелющившись у зоряне небо за вікном. Думав про те, що показуватиме психоістоті…
За п’ять дев’ята до зали підтягнулись Ральф, Оскар та Тіана (після смерті Джеффрі та Алондри жінка ні з ким словом не перекинулась). Оскар сьорбав каву з величезної чашки. Ральф доїдав сандвіч. Мовчали. За хвилину з’явився Алан Ґрінлон, і майже відразу за ним нагрянув Ріно, тягнучи за собою зв’язаного по руках та ногах бота.
— Цей підходить? — спитав здоровань (Тимур розсудив, що Вадим Хорт показував малюнки ботам). — Якщо буде брикатися, я іншого приведу.
Читать дальше