Макс Кидрук - Бот

— Окей, зрозуміло.

— Єдиний спосіб — це прихований нічний авіаційний удар.

— Але тут теж не все гладко, — похитав головою Френк Клотц, який відчував, що, найпевніше, саме йому доручать безпосереднє планування та проведення операції.

— В чому проблема?

— Чилі надто далеко. Від авіабази Уайтмен, де базуються наші бомбардувальники-невидимки, до пустелі Атакама 7800 кілометрів. Це значно більше, ніж бойовий радіус «B-2». [94] «Нортроп В-2 Привид» ( англ . Northrop B-2 Spirit) — важкий малопомітний стратегічний бомбардувальник, розроблений американською компанією «Northrop Grumman». Для забезпечення низької помітності в ньому застосовані стелс-технології: літак покритий матеріалами, що поглинають випромінювання радарів, створений по аеродинамічній схемі «літаюче крило», реактивні струмини двигунів екрануються тощо. Стоїть на озброєнні ВПС США (збудовано 20 машин). Брав участь у війні НАТО в Югославії, а також в Іраку, Афганістані та Лівії. «В-2» є найдорожчим літаком за всю історію авіації. Станом на 1997 рік загальна вартість (враховуючи затрати на проектування) одного бомбардувальника сягнула 2,1 мільярда доларів. Максимальна дальність польоту «В-2» — 11 000 км. Бойовий радіус (цебто найбільша відстань, на яку бомбардувальник здатен залетіти з повним боєкомплектом, виконати завдання і успішно повернутися назад без дозаправки у повітрі) — 5300 км. Після того, як ми закрили авіабазу в Панамі, туди не так просто дістатися.

— У нас що — закінчилися повітряні заправники? — скривився Леон Ґарнетт.

— Пане міністр, заправники теж повинні звідкись злітати і кудись приземлятися.

— Це справді аж так далеко?

— 7800 км — лише по прямій. Реально (враховуючи той факт, що нам слід оминути повітряний простір Перу і Мексики), щоб доставити бомби, доведеться пролетіти всі 9000 км. Стільки ж, щоб повернутися.

Важкий стратегічний стелс-бомбардувальник «B-2 Spirit»

— Ми можемо підняти «В-2» з авіабази на острові Гуам [95] Гуам — острів у західній частині Тихого океану, що входить у склад США, але має статус організованої неприєднаної території (organized unincorporated territory). Північно-східну частину острова займає база ВПС США. і зробити проміжну посадку на острові Пасхи, — запропонував заступник начальника штабу ВПС Чандлер. — Там трикілометрова посадкова смуга. «B-2» заправиться і полетить далі.

— Це ж чилійська територія… — донеслося з протилежного боку стола.

— Розтуди його! — прогарчав міністр, накинувшись на Каррола Чандлера. — Звідки в Міністерстві оборони беруться такі дебіли?

Ви пропонуєте здійснити дозаправку на території Чилі для того, щоб потім відбомбитися по Чилі? О Господи… Хто-небудь хоче зайняти моє місце перед тим, як пояснювати таке Президентові? Я готовий обмінятися посадами з будь-ким із вас, панове.

— Там же пустеля… — виправдовувався Чандлер. — Якщо вдасться непоміченими прослизнути через системи ППО, ніхто не дізнається про авіаналіт. Ми вибирали місце для будівництва експериментального комплексу з таким розрахунком, щоб…

— Це «B-2», штабний довбню! Пустелю труситиме так, що будинки хитатимуться аж у Буенос-Айресі, а після нальоту чилійцям доведеться перемальовувати карти Атаками.

Офіцери затихли. Міністр хмурив брови, переводячи сердитий погляд з одного на іншого.

— «B-2» може сісти на авіаносець? — спитав Френк Клотц.

— Я не знаю, — відгукнувся Вільям Фрейзер. — Принаймні він не проектувався для цього… Я маю на увазі «B-2».

— І авіаносець теж! — пробасив адмірал Уолш.

Фрейзер попорпався у паперах і доповів:

— Розмах крил 172 фути. [96] 54 метри. Вага з мінімальним запасом пального і без боєкомплекту — приблизно вісімдесят тонн. Повністю «заряджений» — сто п’ятдесят.

— Забудьте! Це забагато, — замахав руками хтось із адміралів флоту.

— Але можна спробувати.

— Ви не зможете посадити такий бомбер! Він заважкий і надто повільний.

— Певна річ, — докинув хтось.

— Операція проходитиме вночі. «Привид» сідатиме в темряві. Раптом щось піде не так, ви вгробите не тільки літак, але й авіаносець.

Міністр оборони зробився червоним, мов варений рак:

— Я не зрозумів, чорти вас забирай, ви зараз обговорюєте можливість потопити авіаносець у мирний час?! Колеги, я цілком серйозно: хто хоче мою роботу?

Проте генерал-лейтенант Френк Клотц не слухав міністра. Він загорівся однією, на перший погляд, божевільною ідеєю: