Олександр Шалімов: Дивний світ

7 квітня

Я нічого не можу вдіяти з третім засувом зовнішнього люка. Немов його метал сплавився з пазом, у який він увійшов. Завтра над кратером Арзахель знову зійде сонце. Перша двотижнева ніч минає. Якщо генерал Першинг вишле рятувальну ракету, Кросбі буде тут 12 або 13 квітня. Значить, ще шість днів… Але чи зуміють вони проникнути в корпус «Атланта»? Здається, я вже безсилий зробити ще щось для свого звільнення. Хіба застосувати пластид? Але це, найімовірніше, самогубство.

8 квітня

Сьогодні вночі стався сильний місяцетрус. Поштовхи були такі різкі, що корпус «Атланта» змінив положення. Мене скинуло з койки на підлогу. Лише завдяки незначній силі тяжіння обійшлося без забоїв. Поштовхи швидко припинилися, і я вирушив оглядати пошкодження. Корпус корабля витримав і це випробування. Витоку повітря з внутрішніх приміщень не було. Але сейсмограф вийшов з ладу. Довелося цілий день лагодити і налаштовувати його. Дещо перекинулося і розбилося, але, загалом, серйозних пошкоджень я не виявив. А за земними масштабах струс був десятибальним. Що трапилося під час поштовхів зовні? Сьогодні я весь день був такий зайнятий, що навіть не намагався поратися в тамбурі.

9 квітня

Поштовхи повторюються знову і знову. Один був досить сильним, і сейсмограф знову розрегулювався. Невдале місце вибрав професор Джеферсон для посадки «Атланта». А можливо, тут скрізь так? Поштовхи можуть пошкодити рятувальну ракету на стартовому майданчику і роблять надзвичайно небезпечною саму посадку. Якби я міг попередити Кросбі! Ще раз спробував полагодити один з передавачів. Безрезультатно… Не вистачає багатьох деталей, а крім того, я недостатньо сильний у радіотехніці. Людина, що вирушає в такий політ, мусить знати геть усе… Я не склав би іспит на сучасного робінзона. І ось результат…

10 квітня

Кросбі має прилетіти післязавтра або тринадцятого. Мене дуже непокоїть сейсмічність цього району. Кросбі не підозрює про неї. Його ракета після посадки може перекинутися від поштовхів. Тоді всі вони також загинуть. Третьої ракети, готової до польоту найближчими місяцями, у Першинга немає. Можливо, було б краще, якби Першинг не дозволив старт рятувальної ракети?..

13 квітня

Всі ці дні не відходив від радіоприймача. Хоч який він слабкий, передачі Кросбі я уловив би принаймні від середини його шляху. Але я нічого не чую, окрім шереху і тріску космосу. Невже старт рятувальної ракети відкладений? Утім, Кросбі може вилетіти трохи пізніше. До кінця місячного дня ще дев’ять земних діб…

17 квітня

Без змін… Імовірно, старт Кросбі відкладений до наступного місячного дня. Першинг хоче краще підготувати рятувальну експедицію.

19 квітня

До кінця місячного дня залишається три доби… Я підрахував, що коли апаратура повітрообміну працюватиме так само, як вона працювала досі, повітря вистачить до середини червня. Ймовірно, вони там на Землі вважають, що на найближчий час ми забезпечені всім необхідним. Якщо не загинули відразу, то можемо зачекати… Це схоже на генерала Першинга. «Тверезий розрахунок» у нього на першому плані.

21 квітня

Я маю провести в «Атланті» другу місячну ніч. Завтра зайде сонце. Постараюся запастися терпінням. Тим паче, що нічого іншого мені не залишається. Покинув чергування біля радіоприймача. Кросбі не прилетить уночі.

22 квітня

Зовні знову ніч. Чому все-таки Кросбі не прилетів? Невже наш політ збережений у таємниці і Першинг… дурисвіт?

24 квітня

У кратері Арзахель без змін.

25 квітня

Всемогутній Творче, невже час порятунку наближається?.. Сьогодні, вперше за стільки днів, я почув по радіо людський голос. Спочатку подумав, що це галюцинація. Ні, чутність поліпшувалася з кожною годиною. У бік Місяця з Землі запущений космічний корабель. Тепер я вже знаю, що це — радянська ракета. Я чув, як космонавти (їх двоє чи троє) розмовляли зі своєю базою на Землі. Вочевидь, вони стартували відразу, тільки-но ракета була готова до польоту. Відчайдушні хлопці!.. Їх не збентежила навіть перспектива посадки на Місяць уночі. Я кепсько знаю російську, але, здається, зрозумів, що вони збираються висісти після третього оберту. Певно, вони не знають точного місцезнаходження «Атланта».

Тепер не відходжу від приймача. Якби у мене була можливість попередити їх про сейсмічні поштовхи в районі аварії «Атланта»! Знову — укотре — проклинаю свою безпорадність у радіотехніці. І як могло трапитися, що в числі спорядження нашої експедиції не було запасних радіопередавачів на випадок серйозної аварії?