Ігор Лильо - Львівська кухня

Готові млинці розірвіть на шматочки за допомогою виделки і лопатки, додайте родзинки і все разом злегка підсмажте на маслі. Викладіть на таріль і посипте цукровою пудрою.

Найкраще смакує кайзершмаррн із соусом з печених яблук, котрий приготуйте так: з кількох великих яблук вийміть серединку, додайте по ложечці цукру, викладіть у вогнетривку форму і спечіть до м’якості та карамелізації цукру. Перетріть через сито, скропіть соком цитрини, додайте дрібку цедри і цинамону.

Кайзермеланж – це міцна чорна кава, змішана з жовтком і медом (ну і з хляпкою бренді).

Приготуйте еспресо або просто міцну добру каву, хляпніть трошки бренді, якщо бажаєте. Окремо розітріть яєчний жовток з чайною ложечкою меду, і коли вони гарно поєднаються акуратно вилийте на каву. Додайте ложку збитих вершків і відразу подавайте.

У Львові є вулиця Франка, пам’ятник Франкові, парк імені Франка, Університет імені Франка і колись раніше Театр опери та балету називали його іменем. Бідні гості із Заходу, незнайомі з українською літературою, інколи навіть плутають його прізвище з іспанським диктатором Фрáнко та дивуються шаленій популярності генерала у Львові. Так чи інакше, але Львів без Франка – як і Франко без Львова. У цьому місті Каменяр встиг кілька разів закохатись і здобути неабияку літературну славу. Проте початки знайомства Львова з Франком були не настільки романтичними. Поета тут навіть заарештували і дев’ять місяців протримали у в’язниці в очікуванні на суд.

Що ж утримувало його у Львові? Де і в чому він знаходив своє натхнення? Більшість із тих, хто шукав з ним контакту, знали, що поза своїм будинком Франко, як і більшість представників творчої еліти, майже «жив» у кав’ярнях, кнайпах і рестораціях. Подібні чимось до мінібібліотек, вони були місцем, де завжди можна було знайти свіжу європейську пресу та почути свіжі новини. Львівські кнайпи наче магніт притягували до себе бажаючих до інтелектуальної поживи. Кав’ярня «Монополь», що містилась навпроти пам’ятника Адамові Міцкевичу, «Центральна», «Шнайдера» чи «Рома» – ось місця, де варто було шукати Франка. Ближче до полудня він полюбляв усамітнюватись за столиком, перечитуючи пресу та споглядаючи навколишній світ. Попри усталену думку, що всі у Львові пили і п’ють винятково каву, Франко віддавав перевагу доброму чаєві. Узагалі відносно їжі цей селянський син був доволі невибагливий: на сніданок – кава з булкою, на обід – квашені овочі та легкий суп із додаванням квасу чи грибів. Жодних лягумін і смачних надмірностей. Видавалось, що інтелектуальна їжа була для нього важливішою від стравоспису. Він цурався участі у веселих вечірніх посиденьках богеми, але із задоволенням і під добрий настрій міг випити пива чи чарку улюбленого вина. Щоразу, коли з Києва до Львова приїжджав черговий знаний інтелектуал, він просився до Франка на розмову. Зазвичай такі перемовини відбувались у якомусь гарному львівському закладі. Благо, що «впіймати музу» було де і з ким. Для прикладу, коли одного разу Іван Франко вдало виголосив перед громадою свою чергову лекцію, він вирішив разом зі своїм другом із Наддніпрянщини, знаним ученим і громадським діячем Сергієм Єфремовим відсвяткувати цю подію. На Шевській вулиці, що поблизу площі Ринок, містився ресторан Нафтули Тепфера, у якому митець частенько бував. Його власник – великий оригінал і творча особа – подавав смачнющі страви, поміж яких постійні гості особливо відзначали «флячки». Якісь 12 корон і, як то кажуть, «ґемба в небі». Нічим не поступались знамениті ковбаски, біґос і пільзенське пиво, про котрі в місті ходили легенди. «Нафтула має добрий мід, ось попробуєм – веселіш буде розмова», – начебто сказав тоді Іван Франко. Очевидно, посиденьки таки виявились вдалими. Важко сказати, чи народилась під час цього гастрономічного перформенсу якась муза, але, за спогадами Єфремова, коли надійшов час іти додому, він не зміг встояти на ногах. «А то мід!..» – потішався тоді над товаришем Іван Франко.

Іван Франко

Для наддніпрянців на кшталт Сергія Єфремова такий спосіб проведення часу і навіть роботи на початках видавався дивним. Проте відчувши його переваги, коли кав’ярня перетворювалась фактично на офіс, вони із задоволенням приєднувались до цього ритму, потопаючи в затишку львівського світу.