Ігор Лильо - Львівська кухня

Леопольд фон Захер-Мазох

Галицькі гуцули, поляки, євреї та вірмени за допомогою Леопольда промовляли до читача, показуючи свій строкатий і суперечливий світ. Однак із часом у творах Мазоха таки проявилась одна характерна особливість: багато з них мали еротичний характер, а деякі взагалі перебували на межі порнографії.

Саме твори на кшталт «Венери в хутрі» призведуть до того, що у світовій літературі та особливо у медицині з часом з’явиться термін «мазохізм». Прикро, утім, на «суцільний мазохізм» перетворилось і життя самого письменника. Його покине дружина, опублікувавши на згадку твір, у якому вона винесла на загальну публіку багато таємниць їхнього шлюбу. Переживши розчарування, Леопольд ще раз спробував знайти родинне щастя та одружився із значно молодшою за нього жінкою, проте і тут йому не пощастило. Його смерть буде тихою і непомітною для світової літератури.

Але в медицині прізвище Мазоха зробить значно феєричнішу кар’єру.

Вернімося на хвилю до «Дон Жуана з Коломиї», сповненого добірними образами Галичини. Ось як описує герой вечір у шинку, куди потрапляє через дорожні клопоти з паперами і змушений нудитися в очікуванні:

Тут усюди панував зеленкуватий колір мідної патини. Економно скручені ґноти гасових ламп наповнювали шинок зеленавим світлом. Зелене мерехтіння на стінах, велика зелена квадратова піч, наче покрита патиною, зелений мох проростав крізь каміння-долівку Ізраелю. Зелені денця чарок, справжня патина на маленьких мідних пугарчиках, з яких пили селяни; вони підходили до шинквасу й клали свої мідні монети. Зеленава пліснява покривала сир, що його поставив переді мною Мошко. Мошкова жінка у жовтому шляфроку з великими кольору патини квітами сиділа за піччю й присипляла своє зеленаво-бліде маля. Зеленава патина на скрушному обличчі єврея, зеленава патина довкола його маленьких неспокійних очиць, навколо його тонких, рухливих ніздрів, навколо його гірких, насмішливо скривлених кутиків уст .

Цікаво, яким сиром міг би частувати шинкар Мошко свого гостя… які трунки наливалися до мідних погарчиків? Хто зна.

Ми ж хочемо розповісти про торт «Захер» (Sachertorte), і одразу розвіяти часту помилку про те, що Леопольд фон Захер-Мазох має до нього щось спільного, бо насправді він до створення цієї кондитерської класики не має жодного стосунку.

Ще коли Леопольд був зовсім маленьким, однофамілець його батька – австрійський кухар Франц Захер – уже випікав свій знаменитий торт у Відні. «Захер-торт – це винахід мого батька. Він придумав і спік його, ще будучи в учнях, і торт цей подавався ще до столу старого князя Меттерніха, на палацової кухні якого батько навчався кондитерському мистецтву. […] До Парижа, Берліну, Лондону і навіть за море відсилаються торти Захера…» – так писав син Едвард Захер у травні 1888 року про торт свого батька, який з 1836 року був включений у стравоспис австрійского імператора.

Утім, є всі підстави вважати, що Леопольд фон Захер-Мазох неодноразово смакував «Захером». Із середини ХІХ століття торт став дуже популярним у всіх великих містах імперії, і Львів не був винятком. Більше того, і зараз правдивий «Захер» подають у кількох львівських рестораціях, та й домашні господині готують його до родинних свят.

Подаємо рецепт у його львівській варіації, записаній багато років тому відомою дослідницею галицької кухні Ольгою Вербенець.

Компоненти

Тісто

125 г борошна

125 г масла

10 яєць

140 г цукрової пудри

200 г чорного шоколаду

Полива

150 г чорного шоколаду

1 склянка солодких вершків

15 г ванільного цукру

1 яйце

Також потрібно склянку абрикосового конфітюру і кілька свіжих абрикосів.

Як готувати

На водяній бані розтопіть шоколад і масло. Збийте жовтки і старанно з’єднайте їх із шоколадом і маслом. Окремо збийте білки зі щіпкою солі на штивну піну, досипте цукрову пудру і ще хвилинку збивайте. До шоколадної суміші всипте поступово борошно, старанно вимішуючи, потім додайте піну і вже розмішуйте делікатно, зграбними рухами знизу вгору. Розділіть тісто на дві частини, розливаючи їх до двох однакових, змащених маслом і посипаних тертою булкою тортівниць. Печіть у розігрітій до 180 градусів братрурі.