Олексій Кононенко - 18+ - Парафрази й переклади. Книга 2

Цар Соломон надбав достойну славу
І вдома, і за межами держави.

Про мудрість і красу, про пишність двору
Відверто гомоніли всі світи.
Правдиві й неправдиві поговори…
А цар не мав ще й сорока п’яти.

Летіли дивні про царя новини
Далеко за кордони Палестини.

В Ассирії, в Єгипті, у Таврізі,
На островах, на берегах морів,
В Фінікії, у горах і в пониззі
Йому подібних не було царів.

Майстри з усіх країв – силенна сила —
Царю палац прекрасний спорудили.

І возвели достойний храм Господній,
Так, щоб до неба ближче, на горі.
Жив Соломон в любові всенародній,
Високе мав наймення: цар царів.

Малий палац ще збудували в Мілло —
Жона, красуня Астіс, захотіла.

Донька єгипетського фараона…
Цариця Савська, вражена царем,
Подарувала дерево червоне
Для сходів, для перил і галерей.

Були в царя і хутра, і тканини,
Заморські птахи і чудні тварини.

Дари з Єгипту, з Африки, з Офіру 1 1 Офір – біблійна країна, яка славилася золотом та іншими коштовностями і притягувала до себе мандрівників з усього світу. —
Всяк дружній цар його не омине —
З Ніневії, із Хатуара, з Тіру —
Багатство приростало з кожним днем.

Облаштував сади цар і купальні,
Фонтани, лазні і ставки дзеркальні.

Були в царя воли, і мули, й коні,
До столу вівці й череда корів.
В покої сильні воїни достойні
Під прикриттям золочених щитів.

Усе, щоб не бажало царське око,
Належало цареві бистрим скоком.

Сімсот жінок в царя, наложниць – триста,
Рабині, танцівниці – не злічить.
Любов у Соломона промениста,
Всіх пристрастю уміє охопить.

Від Господа мав чоловічу силу:
Із кожною був ніжним, добрим, милим.

Кохав цар білолицих хетеянок,
Філімістянок в золоті, струнких,
Маленьких відданих аммореянок,
Любив Сідона дочок гомінких.

Не поминав увагою бактрійок,
Цінив палке кохання ассирійок,

Гарячих та ревнивих єгиптянок,
Ізраїлю та Іудеї дів,
Із півночі холодних полонянок,
Дів Вавилону й Бактрії любив.

Балкес-Македа якось ніч до рання
З царем пізнала радощі кохання.

Володар кожній дати намагався,
Немов востаннє, всю свою любов.
Балкіс-Македа (то цариця Савська)
Жадала Соломона знов і знов.

Та мудрий Соломон якоїсь днини
Усі її бажання взяв на кпини.

Про ту подію далі буде мова…
Прекрасним був великий цар на вид,
Мав світський лик, поставу гонорову…
В кедровім одрі посеред людви

Погляне тільки пильно очі в очі,
Нехай то чоловічі, чи жіночі,

Прониже наскрізь, зазирне у душу —
Всяк неодмінно погляд відведе.
Побачить добре, ну а зле розрушить,
Володар досконало знав людей.

Цареві мудрості не позичати,
Левів приборкують очей агати.

Знав Соломон всю таїну природи,
Цілющість трав і круговерть зірок.
На гемі мудрий напис: «Все проходить» —
Поразок біль і слава перемог…

У Господа цар не просив нічого,
Тому багатство й мудрість мав від Бога.

Тягар як для земного чоловіка
Надмірний. Цар жадав небесних знань.
Склав притчі Соломон, пісень без ліку
Про світ надій, бажань і сподівань.

Цар капища язичницькі не рушив
І жодному з божеств не правив душу.

Ваал, Астарта, Гор, Дагон, Кібелла…
Боги й богині із усіх країв.
Звів капища Хамосу, Ору, Белу,
Та оргій і обрядів не любив.

В них бачив лиш обман, облудні рухи.
– Все суєта суєт, томління духа, —