Віктор Суворов - Оповіді визволителя

На які тільки хитрощі не йшли радянські офіцери заради тих оцінок!

Оцінки ставили комісії, які формувалися з офіцерів інших дивізій або навіть інших військових округів. Ніхто не знає, хто кого буде перевіряти: сьогодні — ви нас, а завтра — ми вас. І раптом зі штабу округу наказ: в 24-ї мотострілецькій дивізії сформувати комісію для перевірки 66-ї гвардійської дивізії, в 66-й гвардійській дивізії сформувати комісію і відправити на перевірку 128-ї дивізії. Після того — комісія округу, яка самостійно перевіряє всі дивізії. За нею — комісія Головного управління бойової підготовки Сухопутних військ. І так — без кінця.

Інтерес перевіряючих — чіплятися до чого завгодно, тільки б відмінних оцінок не ставити. Бо коли сьогодні ми у тих, кого перевіряємо, недоліків не знайдемо, а завтра у нас інші перевіряючі недоліки виявлять, то ми в дурнях залишимося. Не бути цьому! Ми, перевіряючи інших, недоліки знайдемо, а свої недоліки приховуємо!

Найгірше, коли комісії формувалися з штабних офіцерів, які давно втратили уявлення про реальне життя в військах. Ці «стратеги» забули, а можливо, ніколи і не знали ціну людському поту. Вони вимагали від солдата, якого перевіряли, знання військової справи в обсязі всього Бойового статуту, не осягаючи того, що деякі з солдатів до армії ніколи не чули російської мови.

Перевіряючим бажалося, щоб солдатики могли робити п’ятдесят віджимань, та їх зовсім не турбувало те, що деякі солдати прийшли до армії з неблагополучних сімей, де не було батька, де мати страждала на алкоголізм. Були у нас солдати, які до армії систематично недоїдали. Деяких з них мені вдавалося навчити робити десять віджимань, і я вважав це досягненням, не кажучи вже про самих солдатів, які мали всі підстави пишатися собою.

Але перевіряючим таких досягнень було зовсім мало. Штабні звикли водити полки по картах, немов фігури шахівницею. Їх не турбувало те, що солдат може не виконати наказу, що, доведений до повного відчаю знущаннями та приниженнями, він може зважитися на вбивство кривдників з подальшим самогубством.

Перевіряючим необхідно було знайти недоліки. Тим, кого перевіряють, доводилося їм догоджати знову і знову. Ще чарочку горілочки? Огірочка? Грибочків і ще горілочки?

Яка до дідька офіцерська честь! Напоїти перевіряючого до зелених чортиків і підсунути акт перевірки на підпис. Правильний акт.

У кожному радянському полку було підсобне господарство: сад, город, свиняча ферма. Все це влаштовувалося для поліпшення харчування солдатів. Теоретично. А насправді — для поліпшення харчування членів комісій: шашлики на природі, тощо.

У розпорядженні командира полку — начальник тилу, якому підпорядковуються крім усього іншого продовольча частина і фінансова. Командиру полку є чим зустріти комісію. Однак цього замало. Тому частину солдатів він здає в оренду сусідній меблевій фабриці або цегельному заводику. Фабриці потрібно план виконувати, командиру полку потрібні гроші на подарунки членам комісії. Взаємовигідний обмін трудовими і фінансовими ресурсами збоку виглядав безкорисливим внеском Радянської Армії в трудовий подвиг радянського народу, в дострокове виконання п’ятирічного плану розвитку народного господарства нашої великої Батьківщини.

Проте й зароблених таким шляхом грошей не вистачає. Тому перед приїздом комісії проходить негласний збір коштів з усього офіцерського складу. Кожен вкладає відповідно до займаної посади. Це на додаткову випивку перевіряючим.

Однак і цього недостатньо. Тому в полку працюють умільці: сувеніри голові комісії майструють.

А у командирів батальйонів — ні власних фінансів, ні підсобного господарства. Тому, командира полку до відома не ставлячи, командири батальйонів своїх солдатиків оформляють на якісь роботи поза частиною. Зв’язки ділові давно налагоджені. А ще умільці батальйонного рівня сувеніри готують. Ну і додатковий збір зі своїх підлеглих офіцерів.

Перед приїздом комісії — нарада офіцерів. Командир полку: не допустити окозамилювання!

Після цього своїх підлеглих збирає командир батальйону: не допустити обману! Хто надумає обманювати комісію, жорстоко поплатиться!

Я-то по молодості думав, що вони закликають не обманювати перевіряючих. Тільки набравшись розуму, втямив, що вони мали на увазі зовсім не це. Переклад заклику не обманювати перевіряючих такий: обманюйте, та не попадайтеся! Попадешся на обмані — пощади не чекай!