Майк Йогансен - Обличчя буржуазної преси

Найблагородніший Орден Підв'язки (англ. The Most Noble Order of the Garter) — вищий лицарський орден Великої Британії. Найстаріший орден у світі. Усього за статутом лицарів ордену Підв'язки не може бути більше 25, включаючи монарха.

poste-restante (англ.) – до запитання.

Льюпіно Лейн (англ. Lupino Lane) (1892-1959), англійський актор і керівник театру, член знаменитої родини Льюпіно.

… п'єси О'Нейла «Кохання під в'язами» … Юджин О'Ніл (англ. Eugene Gladstone O'Neill) (1888-1953) — американський драматург, лауреат Нобелівської премії з літератури за 1936 рік. У його п’єсі «Кохання під в’язами» йдеться зокрема про подружню зраду, секс парубка зі своєю мачухою, та вбивство нею немовляти, народженого від цього зв’язку.

Джордж Фокс (англ. George Fox) (1624-1691) — англійський ремісник, релігійний дисидент, містик, засновник Релігійної громади Друзів, яке також відоме як квакери.

Тит Лівій (лат. Titus Livius) (59 до н.е., — 17 рік н.е.) — давньоримський історик, автор «Історії від заснування міста» (Ab urbe condita), що збереглася частково.

Ґілберт-Кіт Честертон (англ. Gilbert Keith Chesterton) (1874-1936) — англійський письменник, християнський мислитель і журналіст кінця XIX — початку ХХ ст. Автор поезій та п’єс, біографій, апологетичних християнських творів, художньої прози, зокрема у жанрах фантастики та детективу (серія детективних оповідань про отця Брауна), літературний та мистецький критик.

Едґар Аллан По (англ. Edgar Allan Poe) (1809-1849) — видатний американський письменник, поет, есеїст, драматург, літературний редактор і критик, з когорти «батьків-основоположників» американської літератури. Один із іноземних авторів, твори котрих Майк Йогансен перекладав українською.

«В моїй уяві… непереможний одчай » — Цитата з новели «Людина юрби». Нарис Йогансена «Таймс», що закінчується цією цитатою з Едґара По, було опубліковано у листопадовому номері «Універсального журналу» за 1928 рік, а перед тим, у тому ж 1928-му у Харкові видавництвом «ДВУ» («Державним Видавництвом України») була видана книга «Едґар По. Вибрані твори» у перекладах Майка Йогансена та Бориса Ткаченка, з передмовою Йогансена. До збірки увійшли такі новели Едґара По: у перекладах Майка Йогансена – «Золотий жук», «Повість Скелястих гір», «Людина юрби», «Падіння дому Ашерів», «Мовчання – баснь», «Ти єси!»; у перекладах Бориса Ткаченка – «Факти у справі містера Волдемара», «Знайдений у пляшці манускрипт», «Чорний кіт», «Яма та маятник», «Бочка Амонтільядо», «Овальний портрет», «Побачення», «Викажчик – серце», «Береніка», «Метценґерштайн», «Дідько на дзвіниці», «Убийство на вулиці Морґ», «Викрадений лист». Того ж 1928 року Майк Йогансен переклав українською вірша Едґара По «Дім привидів».

«Тан» (фр. “Le Temps” – «Час») була щоденною газетою економічної, політичної та інтелектуальної еліти Франції, яка дотримувалася помірних політичних поглядів. Її зміст, репутація за кордоном і здатність визначати політичний курс робили її найвпливовішою газетою країни. Це була газета еліти, газета для еліти, з її престижем не могло зрівнятися жодне видання Франції. Історія видання та цікава, і повчальна. Саме ця газета, яка виконувала функцію інформаційного органу французької еліти в кінці ХІХ – початку ХХ ст., була з усією строгістю засуджена цієї ж елітою після Другої світової війни і не отримала дозволу на подальше видання. Щоденна газета «Тан» була заснована протестантом з Ельзасу Огюстом Неффтцером. Перший номер «Тан» 3 з’явився 24 квітня 1861 року і був датований 25 квітня: так за традицією надходили всі паризькі щоденні видання, що виходили в другій половині дня – адже в провінцію вони доходили тільки наступного дня. Програма цієї газети може бути охарактеризована одним словом – свобода. «Тан» виступала не тільки за свободу преси, але і за свободу в більш широкому сенсі слова: політичні свободи, демократичні реформи, свободу віросповідань, свободу економічної діяльності та підприємництва. Тут, проте, важливо мати на увазі, що демократизація, за яку виступала «Тан», мала, за висловом одного з її співробітників, аристократичний характер. Вона не була газетою для широких народних мас.

quelle horreur (фр.) — як жахливо.

«Южный край» — газета, що видавалася російською мовою в Харкові з 1 грудня 1880 року до 1918 року. У 1912-1917 рр. газета виходила двічі на день — ранковим і вечірнім випусками. У 1899-1917 рр. окремі числа виходили з «Ілюстрованим додатком». «Южный край» був однією з найбільших провінційних газет у Російській імперії. Наприкінці 1890-х років його наклад становив від 2 до 5 тисяч примірників, після революції 1905-1907 років — від 12 до 40 тисяч на день. За своїм напрямом «Южный край» прилягав до «Московских ведомостей» і протистояв більш офіційній і теж великій газеті «Харьковские губернские ведомости». На початку XX століття газета не піддавалася попередній цензурі, щодня виходила на 6-8 сторінках, а в неділю — на 12 сторінках. Половину і більше обсягу в ній обіймали реклама та оголошення. Ціна становила 3 копійки. З газетою співпрацювали письменники та діячі культури: Юрій Говоруха-Отрок, Михайло Арцибашев, Аркадій Аверченко, Григорій Данилевський, Гліб Успенський, Володимир Немирович-Данченко, Микола Бекетов...