Майк Йогансен - Обличчя буржуазної преси

І одночасно вся газета повна боротьби з алькоголем. Як і раніше, старанно виловлюють «захалявників» (bootleggers), що приносять горілку за свій страх і риск, не платячи процентів концернам. Оштрафовують ресторатора і з ним, звичайна річ, його сімох офіціянтів. Виловлюють п'ятьох тіток, що несуть собі по флакончику на пиріг, (mince-pie) й тільки фігурують у газеті, як порушники спиртового закону. Музиканта Фредерика О. Рінкера вкидають у в'язницю на рік і штрафують на п'ятсот долярів за те, що він віз у своїм авто спирт. Завзята точиться війна проти дрібноти, що неорганізовано і індивідуально порушує «сухий закон» і цим замазують очі, щоб не так видко було організоване і масштабне порушення «сухого закону».

«Чікаго. Управління освіти, поліцай-департамент і адміністрація заборони поєднали свої зусилля, щоб винищити недозволений продаж горілки дітям шкільного віку. Кампанія почалася після того, як власник одного спиртового підприємства застрелив школяраі тепер ця кампанія поширилася на всі школи Чікаго. Поліція попереджає всіх підозрілих торгівців, щоб вони не дозволяли дітям шкільного віку грати в карти і питив їхніх ресторанах. Учні мали горілку в своїх партах і продавали її іншим. Д-р Герман Бундезен звернувся до школярів з відозвою про шкідливість і отруйність «захалявної» горілки.

Газета повінця напхана порушеннями законів, очевидно мусить бути повна і поліцією. Три чверти всіх колонок починаються або кінчаються поліцією. Поліція американська розмаїта і много взірна. Є спеціяльні «тверезі загони», «діямантні загони», «наркотичні загони», «авторухові загони» і іще багато всяких загонів (squads). Щодня американці інформуються про те, кого звільнено, кого знижено, кого підвищено і кого призначено в поліції. Так, ми дізнаємося, що в «наркотичному загоні» чотирьох серджентів деградовано в рядові за те, що в їхніх речах було знайдено голки для вбризкування морфію. Нічого немає тільки про те скільки спирту споживає сама поліція. Спиртова «промисловість» взагалі з поліцією в спілці і виловлюють тільки неорганізованих споживачів.

Але є ще одна велика промисловість, у якій поліція являється акціонером. Це бандитизм.

Славнозвісна чікагська вулична війна, де бандити стріляли з кулеметів, бомби, якими рвуть будинки дуже завзятих охорнців порядку, панцерні, озброєні кулеметами, ваговози, що в них транспортують гроші, доводять, що не все спокійно в найбагатшій на світі країні. Колосальна поліцейська і детективна система настановлена обороняти священну власність, кінець-кінцем сама повертається проти власности. Керівники бандитських нападів на банки – самі багатії і самі банкири. Вони сенатори. Вони судді. Вони поліцай-шефи. Їх не можна упіймати і засудити. Ловлять і засуджують тільки тих попихачів, що добувають для них же гроші. Звичайна річ, цього в газеті Washington Post не пишуть. Пишуть тільки, що «на жаль, у Н'ю-Йорку вже запанували чікагські методи бандитизму». Коли якогось багатія, землевласника і лихваря забили з револьвера, то несподівано виявляється, що багатій, землевласник і лихвар сам був членом банди, близький приятель Ела Порубаної-Морди (АІ Scarface) і що вбили його, очевидно, члени тієї банди за неакуратність у грошових розрахунках. Все це виявляється, і тимчасом для похорону:

«… замовлено труну з срібла, що коштує п'ятнадцять тисяч долярів, закликано п'ятьох попів і одного архієрея і такі-то громадські діячі виступатимуть з промовами на могилі".

Але ті, кого ще не вбили, можуть спокійно жити. Вранці їх не турбуватиме навіть гуркіт молочарських тачанок.

« Резинові шини повинні бути на молочарських фурах».

«Бостон. Білл, що вимагає резинових шин на вранішніх молочарських фурах, був поданий у штаті депутатом Чарлзом Сімонсом Лінну».