Майк Йогансен - Обличчя буржуазної преси

«Для вас може мати велике значіння, коли б ви знали суть вашого сьогоднішнього одчаю; ваше майбутнє щастя може залежати від правильного рішення і належної поради. Нічого у вас не питаючи(підкреслення Марти Спенсер), я розповім вам причину вашої візити, імена друзів, родичів і справжні факти вашого життя, що ви визнаєте за абсолютно правдиві. Повне задоволення, або я не беру грошей.

« Стереоптикон лекції».

П'ятниця 1379 Ірвінґ-Стріт. «Мисль утворює людські аури, скопійовані з живого життя».

Надзвичайна лекція. За вхід 50 центів.

« Сьогодні ввечері спиритичні сеанси».

«Д-р Джейн Б. Коутс. 8.15 ввечері. Вхід 50 центів. 1379 Ірвінґ-Стріт».

І так далі. Це в Уошінґтоні, а в провінції володіють душами ворожбити, відьмаки, дощові спеціялісти і пристрітові фахівці.

Настирна, грандіозна релігійна пропаганда зробила своє діло. Система обману б'є по самих дурисвітах. Ворожбити й демонологи конкурують з попами.

Washigton Post це невеличка (18-20 сторінок) офіціяльна й стримана газета. Спорт займає в ній усього тільки три сторінки, біржа чотири і об'яви — чотири. Це, так би мовити, газета скромна і поважна, як на американську. Читач легко може собі уявити, що робиться хоча б у New-Jork Times — сорок чотири сторінки дрібного тексту. Скільки там спорту, скільки там біржі, скільки там реклями, скільки там убивств, скільки там заручень, скільки там автомобільних катастроф, скільки там віски, скільки там наркотиків, скільки там бандитизму і скільки там – як в усій буржуазній пресі — скільки там брехні.

«Обличчя буржуазної преси» — це серія з чотирьох сатиричних нарисів Майка Йогансена, що їх було надруковано у харківському журналі «УЖ» («Універсальнім журналі»), де Йогансен був зокрема співредактором. Нариси там було опубліковано у такій послідовності:

«Таймс» — № 1 (листопад) 1928, стор. 14-20;

«Тан» — № 1 (3) (січень) 1929, стор. 73-77;

«Дейлі Ньюз» — № 2 (4) (лютий) 1929, стор. 46-50;

«Уошінґтон Пост» — № 6 (8) 1929, стор. 60-66.

Ілюстрації до нарисів намалювали видатні українські художники Лев Борисович Каплан (до «Таймс») і Анатолій Мартинович Бондарович (до решти).

У даній публікаціії 2017 року збережено правопис оригіналу, тобто 20-х років XX стріччя, котрий дещо відрізняється від сучасного.

Коментарі до цих текстів, викладені нижче, не належать Йогансенові й у журналі не друкувалися; додані до даної публікації 2017 року.

«Таймс» (англ. “The Times” – «Часи») – щоденна газета у Великобританії, одна з найвідоміших світових газет. Виходить друком з 1785 року. Багато газет запозичили назву у «Таймс», наприклад, американська «Нью-Йорк таймс», індійська «Таймс оф Індіа» та інші. «Таймс» була заснована Джоном Уолтером 1785 року і називалася тоді “The Daily Universal Register” («Щоденний перелік новин»), редактором став сам же Уолтер. 1 січня 1788 року, після появи 940 випусків, назва змінилася на “The Times”.

Сер Джозеф Остін Чемберлен (англ. Sir Joseph Austen Chamberlain) (1863-1937) — британський державний та політичний діяч.

Карл Гайнрих Маркс (нім. Karl Heinrich Marx) (1818-1883) — німецький філософ-матеріаліст, теоретик-суспільствознавець, політеконом, політичний журналіст-публіцист; протагоніст робітничого соціалістичного руху та один із засновників Першого Інтернаціоналу. Його наукові роботи та політекономічні дослідження, об'єднані в теоретичне суспільствознавче вчення, що за його іменем отримало назву марксизму і стало підґрунтям соціалістичного і, пізніше, комуністичного руху в Європі і світі.

Гораціо Герберт Кітченер або Горацій Герберт Кітченер, 1-й граф Китченер (англ. Horatio Herbert Kitchener, 1st Earl Kitchener) (1850-1916) — британський військовий діяч.

Вадим Георгійович Меллер (1884-1962) — український художник-авангардист (кубофутурист, конструктивіст), сценічний художник, дизайнер театральних костюмів, ілюстратор та архітектор. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1942).

Жовтенята — в Радянському Союзі учні 7-9 років, що їх об'єднано в гурти при піонерській дружині школи. Гуртами керували ватажки з числа піонерів або комсомольців школи. У цих гуртах діти готувалися вступати до Всесоюзної піонерської організації імені В.І. Леніна.

Петрушка (тут) — персонаж із поеми Миколи Васильовича Гоголя «Мертві душі», лакей головного героя Павла Івановича Чичикова. Цитата: «Вдачі він був більше мовчазної, ніж балакучої; мав навіть благородний нахил до освіти, тобто до читання книг, змістом яких не турбувався: йому було байдужісінько, чи це пригоди закоханого героя, просто буквар, чи молитовник: — він усе читав з однаковою увагою; якби йому підкинули хімію, він і од неї не відмовився б. Йому подобалося не те, про що читав він, а більше саме читання, або, краще сказати, процес самого читання, що от, мовляв, з літер завжди виходить яке-небудь слово, яке часом чорт його знає що й значить. Це читання відбувалося здебільшого в лежачому стані у передпокої, на ліжку й на матраці, що зробився через таку обставину плескуватим і тоненьким, як коржик».