Валентин Наливайченко - «Для мене патріотизм – це дія»

— Чи не може за нинішньої влади це питання розв’язуватися так, як скасування судом нагородження Степана Бандери та Романа Шухевича?

— Це трохи інше питання. Ми говорили про рішення українського суду і міжнародні норми. З цим не жартують. Так само як не жартують з рішеннями Нюрнберзього процесу. Всі, хто заперечує його рішення, опиняються за ґратами. Націонал-соціалізм та комунізм два роки тому визнані ПАРЄ як злочини проти людяності.

Український суд за зібраними слідчою групою під керівництвом генерала Герасименка даними встановив, що геноцид чинився не просто так. Чинився саме на території східних областей з метою придушення українського визвольного руху. Є рішення суду з цього приводу. У резолютивній частині там усе чітко написано. Приміром, Павлоградське збройне повстання 1928 року вибухнуло саме на території Східної України. Збройні петлюрівські повстання на Харківщині майже не вщухали. Більшовиків хотіли позбутися за всяку ціну. Були повстання і в інших республіках, були і в Росії, але це проблема Росії. Хай вона відкриє архіви. Ми ж говоримо про власну державу.

— Як Ви розцінюєте ситуацію з нашим військом в умовах позаблоковості? Нині мова йде про скорочення 20 000 військовослужбовців. Якою може бути роль Вашої організації, інших демократичних організацій і партій стосовно правового захисту військовослужбовців?

— Поза сумнівом, військових та членів їх сімей треба брати під захист. Вони не мають таких прав як інші громадяни, і потерпають від соціальної незахищеності. Держава має вирішити цілий комплекс соціальних проблем. Перше — квартира, друге — гарантія освіти і медичного забезпечення військовослужбовцю та членам його сім’ї, стабільний дохід. Зрозуміло, що без права погіршувати оплату впродовж служби або знижувати пенсію після її закінчення. Не змінювати термін служби, необхідний для досягнення мінімальної та максимальної пенсій. Коли чесно відповідаєш на це запитання, то можна говорити і про необхідну кількість військових для надійного захисту держави. Має бути назавжди припинена брехня про позаблоковість чи нейтральний статус. Про яку позаблоковість може йти мова, якщо утримуємо на своїй території військову базу Російської Федерації? Про яку позаблоковість говоримо, якщо на територію України допущена іноземна спецслужба. Проти кого вона працює? Зрозуміло, що проти України, проти її громадян. Навіть представники нинішньої влади відверто кажуть, що Севастополь — це українське місто. То проти кого працює російська спецслужба? Громадянам України необхідна стабільна і зрозуміла система оборони власної території. Тобто йдеться про непорушність кордонів Української держави. З тими, хто має до нас територіальні претензії, треба вести переговори на міжнародно-правовому рівні або, де це неможливо, бути готовим до надійного захисту рідної землі. Але не в радянський спосіб, коли вся територія країни — суцільне військове містечко, скрізь військові аеродроми, казарми, обгороджені високими парканами та колючим дротом, склади з боєприпасами, які несподівано вибухають. Там, де маємо реальні загрози, там треба розквартировувати боєздатні військові частини. Йдеться насамперед про мобільні частини. Ясна річ, що для цього потрібен достойний бюджет.

— А як змусити можновладців дати гроші на військо?

— Прийти до влади тим, хто фахово розуміється на військових проблемах, і кого підтримують українські люди. Інакше ніяк не змусите. Я три роки брав участь в засіданнях РНБО. Коли розглядали проблеми фінансування армії, президент по-всякому говорив з урядовцями, навіть переходив на підвищений тон. А присутні на засіданні економісти стверджують, що грошей нема і коли будуть не знають. Тим часом відповідь проста: грошей нема, бо нема реформ. А військові страждають. Ними маніпулюють. Одні кажуть, що треба ще 40 000 військових скоротити, інші навпаки — вимагають на 10 000 збільшити. Поки не вирішено базове питання — забезпечення військовослужбовця квартирою і гідною зарплатнею, толку не буде. Не можна бюджет, розрахований на 10 000 людей, роздати ста тисячам. А в результаті жоден літак не може піднятися у повітря… Це — не фахове розуміння питання, а політичні маніпуляції.

— Як подолати корупцію, чи маєте рецепт?

— Починати треба з демонтажу корумпованої системи судів, суддівських пірамід. Ми не просто суддю Зварича затримали, керівника суду великого регіону. Ми затримали суддівську піраміду. Але від цього нічого не змінилося. Ми затримали одну банду в мантіях, яка збирала гроші за кожне рішення — законне і незаконне, яка займалася бозна-чим у службових кабінетах. Але не розв’язане питання по суті, не зруйновано суддівську піраміду або піраміди в кожному регіоні, в кожній галузі судочинства. Для того, щоб їх зруйнувати, треба провести одну з найважливіших реформ — реформу судової системи. А саме: скоротити або ще краще — виключити вплив виконавчої влади, законодавчої влади на суддівську гілку влади, на суддів. Призначення суддів, матеріальне забезпечення, всілякі співбесіди, домовленості, комітети, адміністрації і все, що встановлено підзаконними актами, має бути ліквідовано. Має бути прозорий процес призначення, відповідальності та зняття з посади суддів. Ці всі елементи мають бути у комплексі судової реформи. Один елемент не вирішує питання. Судова реформа мала б ґрунтуватись на таких змінах: щонайширша доступність для громадян судів і суддів, судочинства. Безкоштовно, вільно, з максимально прозорою системою. Можливість надсилати заяву поштою, достатня кількість секретарів. Забезпечення діловодства усіма мовами, якими користуються громадяни України. Третя складова судової реформи — спрощення суддівської вертикалі. Зараз у нас діють спеціалізовані суди, військові, адміністративні, окружні, апеляційні. А ще Верховний суд, апеляційний суд, суди першої інстанції. У разі потреби громадянин не знає куди звертатися. Єдине, про що може знати: суддя живе на сусідній вулиці, йому треба заплатити стільки-то за позитивний вердикт…