Валентин Наливайченко: «Для мене патріотизм – це дія»

— Може, нам на озброєння взяти методи реалізації «грузинського чуда»? Чи можливе українське чудо?

— Немає ніякого грузинського чуда. Я хлопців, які там при владі, особисто знаю ще зі студентських часів. Життя нас порозкидало по світу. Зараз вони на високих посадах. І мене добре знають. Так ось, я знаю, з чого вони почали, з помилками зокрема. Але. Обіцяли демонтувати більшість міністерств — зробили. Обіцяли поліцію реформувати — зробили правоохоронний орган, який відповідає перед власними громадянами. Це — правда. Обіцяли суди реформувати (грузини були у ще гіршій корупційній ситуації, ніж ми) — зробили також. Навіть побудували нові приміщення для судів, щоб старі кабінети не нагадували суддям у мантіях, що можна брати хабарі. Обіцяли запровадити нову систему ліцензування, коли для будівництва готелю у центрі міста потрібно одержати тільки одну ліцензію — зробили. Я особисто знаю 32-річного мера Батумі. Дуже раджу туди поїхати, подивитися, що там відбувається на узбережжі. Хілтони, хаятти, інші готелі для власних громадян вже збудовані. Тому, що цей чоловік сам за кермом їздить (без водія і охоронця, як це заведено у нас) і чітко знає, що інвестор, який прийшов (грузинський, турецький, російський), отримає одну ліцензію і більше до нього ніхто не наблизиться, бо отримав від держави дозвіл, він вкладає в державу гроші. А вже на вкладених грошах заробляє податки місто. А міська влада з цих податків оплачує субсидії і все інше. Все просто. Тому ніякого дива нема. Є відповідальність. Сказали хлопці, пообіцяли і намагаються дотримати слова. Не намагаються відродити радянську систему, не витягують родичів і добрих знайомих з рідного села до влади, створюючи для них додаткові посади віце-прем’єрів, хлібні місця. Це в Грузії припинили. Викорінили. Бо усвідомили, що кумівство й хабарництво не дадуть країні рости. Отож вся повнота економічних свобод віддана людям.

— Що ж ними рухає?

— Відчуття відповідальності, команди, плеча соратника і любов до власної батьківщини. І воля понад усе.

— У Вашій команді є всі складові— засоби, методи для того, щоб подолати корупцію, прийшовши до влади, так як це вдалося у Грузії?

– І не тільки в Грузії. Більшість пострадянських країн, починали саме з цього, пройшли через це. Польща пройшла набагато складніший шлях. Найголовніше зрозуміти, що люди дії і патріоти мають прийти до влади. Прийти з розумінням, що доведеться не гроші заробляти, а провести дуже болючі й неприємні реформи, болючі й неприємні, зокрема, і для самого себе. А ще розуміти, що, займаючи активну громадянську позицію, ти не отримуєш гарантії на отримання посади міністра завтра. Або створення під твою персону нового міністерства. Ні, половину нинішніх міністерств треба закрити негайно.

«Оновлення країни» — це молоді люди, які мають зовсім іншу свідомість, які ніколи не працювали у комуністичній радянській системі і не зав’язані в корупції. Формула українського успіху полягає в тому, щоб зробити вільнішим життя кожного українця. Незалежно від того, чи він прагне бізнесом займатися, чи культурологічними питаннями, чи політичними. Максимальна лібералізація прав і свобод громадянина. Друга складова українського успіху — патріотизм. Ультрапатріотів, які призначають себе гетьманами, а потім кажуть: ти будеш у Донецьку по-одному, а у Львові по-іншому поводитись, народ не сприйме. Це нічим не краще від ситуації, в якій перебуваємо зараз. Це концептуальна помилка. Ви спочатку на людей попрацюйте, на всіх українців. Тих, які розмовляють угорською, кримськотатарською, іншими мовами. Створіть їм достойні умови для життя в Україні. Як приклад — кримськотатарське питання. Даруйте, що трохи відволікаюсь від теми. Татари, яких свого часу депортував Сталін, за часів Кучми повернулися. Слава Богу, що таке рішення було прийнято. А хто далі кримськотатарському народові дав українську перспективу? Відверто кажу — ніхто. Де українські школи, університети з пільговими умовами для депортованих народів? Де дороги, інфраструктура, постачання води? Саме в тих районах, звідки людей зігнали, де мали власність. Так, реституція питання складне. Колись у них забрали майно. Але ми не можемо у нинішніх громадян-власників забрати майно і віддати попереднім власникам. Подекуди навіть їхні старі будинки збереглися. Не дозволяє нам економіка масштабно компенсувати втрати депортованих, потрібно нормально розв’язувати питання розселення народу, що повернувся на рідну землю, і створення умов для нормального життя. Для цього владі вистачає і ресурсів, і повноважень. І коли кримська влада нарікає на неповагу до себе з боку кримських татар, то це і є совок в головах сучасних владоможців. Спочатку зробіть щось конкретне для людей, а вже потім претендуйте на повагу.