Микола Савченко - Анатомія неоголошеної війни

Командування ВМС України добре розуміло, що приймати кораблі, які пропонуються, в такому стані не можна. На сторожовому кораблі “Безукоризненный” було припинено ремонт і виведено корабель з заводу. Виявити його фактичний технічний стан і укомплектованість озброєнням було неможливо. Так на ЧФ учинили і з тральщиком “Турбинист”, морськими буксирами МБ-30 і МБ-304. Припинено ремонт сторожового корабля “Беззаветный” та підводних човнів Б-9 і Б-380. Ці підводні човни вже не можна було відбудувати. А підводний човен СЗ-256 підлягав списанню. Крім того, на трьох підводних човнах, що повинні були відійти ВМС, не було акумуляторних батарей. Для придбання їх потрібні були б 12 млн. доларів США. Не були в строю призначені для передання ВМС кабельне судно, малий протичовновий корабель, ракетний катер Р-15 і торпедолов.

Тактику “випаленої землі” знову застосовувало російське військове керівництво в стосунках з нами. Ми не сумнівалися, що в Севастополі нам дістануться такі самі, як і в Донузлаві, розграбовані й приведені в несправність кораблі та не придатні для використання об’єкти. Неоголошена війна тривала, і здавалося, їй не буде кінця.

За п’ять років такої неоголошеної війни зруйновано багато що. Україна зазнала величезних збитків, їй майже нічого не дісталося з матеріальних цінностей при поділі Чорноморського флоту. Та й те, що можна було взяти цілим і неушкодженим у кінці 1991 — на початку 1992 року і чим після цього по-господарському розпорядитися, через п’ять років прийшло до нас у вигляді купи металу, голих стін з розібраною підлогою та вийнятими віконними рамами.

А найгірше було те, що Україна, маючи на своїй території Чорноморський флот, не здобула справжньої незалежності. Окрім того, нестабiльна обстановка в місцях дислокації ЧФ не сприяла повноцінному економічному розвиткові. В нестабiльні райони роками не вкладалося потрібної кількості грошей для конверсiї військових підприємств, через що, врешті-решт, страждали люди, втрачали робочі місця. Гинули й ті підприємства, що працювали на флот, бо не мали одного справжнього хазяїна.

Не менш складне становище склалося й у ВМС. Через три місяці після першої президентської комісії приїхала друга. Разом з нею працювала комісія Міністерства оборони. Обидві вони визначили, що, незважаючи на поліпшення справ, недоліків ще багато. Серйозній критиці було піддано штаб та його начальника. Потім відбулося слухання в Києві, після чого командувач ВМС України віце-адмірал Володимир Безкоровайний, заступник командувача ВМС контр-адмірал Олексій Риженко й начальник штабу — перший заступник командувача ВМС контр-адмірал Микола Костров подали на ім’я міністра оборони рапорти з проханням звільнити їх із займаних посад. Двоє перших — “у зв’язку зі станом здоров’я”. Міністр оборони генерал-лейтенант Олександр Кузьмук задовольнив їхні прохання. Причини такого таємничого одностайного рішення до кінця так і не було з’ясовано. Пізніше прес-служба Міністерства оборони України повідомила, що Миколу Кострова звільнено рішенням міністра оборони України “за численні недоліки в роботі”.

28 жовтня 1996 року Верховний Головнокомандуючий Збройними Силами — Президент України Леонiд Кучма підписав Указ про звільнення віце-адмірала Володимира Безкоровайного з посади заступника міністра оборони — командувача ВМС Україниі залишення його в розпорядженні міністра оборони України. Пізніше його було призначено помічником міністра оборони України і він став куратором питань поділу флоту.

Указом Президента України від 28 жовтня 1996 року заступником міністра оборони України — командувачем ВМС України призначено контр-адмірала Єжеля Михайла Бронiславовича.

Михайло Єжель народився 19 жовтня 1952 року на Вiнниччині. Українець. 1975 року закінчив Чорноморське вище військове морське училище ім. П. С. Нахiмова в Севастополі. В період з 1975 до 1993 року проходив службу на різних кораблях Тихоокеанського флоту на посадах від командира батареї до командира дивізії протичовнових кораблів. 1987 року закінчив Військову Морську академію в Санкт-Петербурзі. Займав посади заступника начальника управління ВМС Генерального штабу ЗС України, заступника командувача ВМС України з озброєння. Після закінчення Академії Збройних Сил України 1996 року проходив службу в Головній військовій інспекції Міністерства оборони.

Відбулося ще одне призначення.

26 жовтня наказом міністра оборони України першим заступником командувача — начальником штабу Військово-Морських Сил України призначено контр-адмірала Фомiна Віктора Васильовича, який займав посаду начальника оперативного управління — заступника начальника штабу ВМС України. Віктор Васильович — досвідчений офіцер, він закінчив Академію Генерального штабу.